Імператив про єдність українських християн прозвучав ще у першій інтронізаційній промові Блаженнішого Любомира 10 років тому. На цьому під час вебінару УГКЦ з історії Церкви на тему «Блаженніший Любомир Гузар про єдність християнських Церков в Україні» наголосив директор Інституту історії Церкви Українського католицького університету о. д-р Андрій Михалейко.

«Жити у вірі, допомагати віруючим і невіруючим, щоб ми усі з'єдналися у вірі, щоб наш нарід, наша Церква була тим великим одним в Ісусі Христі», - пригадав автор вебінару слова Блаженнішого Любомира, виголошені ним у січні 2001 року під час Урочистої Архиєрейської Літургії у Соборі Святого Юра у Львові.

Директор Інституту історії Церкви УКУ побудував свій онлайн-семінар, присвячений питанню єдності християн в Україні, на матеріалах проповідей та епістолярних текстів, а також Синодальних Послань, які побачили світ у часи правління Церквою Блаженнішим Любомиром. Оглядаючи екуменічне богослов’я Глави УГКЦ періоду 2001-2011 років Божих, отець Андрій зазначив, що його основними положеннями є усвідомлення приналежності до Києво-християнської традиції Володимирового хрещення, інклюзивність дій київських Церков, мислення сопричасними категоріями та відновлення євхаристійної єдності.

«Якщо вчитатися в пропозиції Блаженішого Любомира, то можна зрозуміти, що вони є більш духовними і євангельськими. Їх важко вставити у якісь правові рамки», - підкреслив автор вебінару. На думку отця Андрія, на тлі сучасного стану католицько-православного діалогу екуменічні ідеї УГКЦ є, без сумніву, інноваційними і свіжими.

Усвідомити приналежність до спільної спадщини Києво-християнської традиції Володимирового хрещення у 2004 році закликало Послання «Один Божий народ у краї на Київських горах». У цій праці Блаженнішого Любомира прозвучала думка про те, що жодна із київських Церков не є поодинокою спадкоємицею Києво-християнської спадщини, і відкидання такого підходу лише загострює існуючий антагонізм, нагадав Директор Інституту історії Церкви УКУ.

Зі слів отця Андрія, співзвучну думку також містило Звернення Блаженнішого Любомира до Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Володимира, датоване 26 квітням 2008 року. У документі зазначалося, що як жодне зі Святої Трійці не є цілим, так і жодна із Церков Володимирового хрещення не є повною, і єдиним виходом на шляху примирення є визнання спільного спадку київських Церков. Як наголошувалося у Зверненні, розвиток сопричастя не є підставою розривати спілкування з Римом, Москвою чи Царгородом.

«Патріархат є для нашого Божого народу не самоціллю і не політично умотивованою метою. У ньому зосереджено не лише питання устрою Церкви, а й єдність його Божого народу та його святості», - зацитував автор вебінару Синодальне послання від 8 грудня 2009 року.

«Без сумніву, пропозиції Блаженнішого Любомира і Синоду УГКЦ є революційними, так як пропонують вийти за вузько конфесійні рамки», - резюмував отець Андрій Михалейко. На його думку, до сопричасної єдності, якої прагне УГКЦ, мусить призвести ініціатива від усіх чотирьох київських Церков.

У відповідь на запитання учасників вебінару, чи відповів Предстоятель УПЦ Митрополит Володимир на Звернення Глави УГКЦ у 2008 році, отець Андрій зазначив: «Відповів. Ця відповідь була не особистою, а колегіальною відповіддю Синоду УПЦ». Зі слів автора онлайн-семінару з історії Церкви, у відповіді прозвучали фрази стереотипного характеру, що УГКЦ не має мандату від Риму робити такі пропозиції і є у цій ситуації не суб’єктом, а об‘єктом процесу. «Врешті-решт було сказано, що та частина вірних УГКЦ, які вважають себе прихильниками східної традиції, повинна повернутися в лоно православ’я, а решта – залишитися в єдності з Римом», - сказав церковний історик.

Відповідаючи на питання про діалог з УПЦ КП, Директор Інституту історії Церкви зазначив, що греко-католики намагаються на локальному рівні дотримувати добрих відносин з Київським патріархатом та Предстоятелем цієї Православної Церкви, однак на офіційному рівні поки що про єдність не йдеться.

На думку отця-доктора Андрія Михалейка, на заваді справжньому діалогу з єдності київських Церков Володимирового хрещення стоять нездоровий ексклюзивізм та вузькоконфесійне мислення. Автор вебінару зауважив, що Блаженніший Любомир порівняв цю ситуацію з колесом: «Ми є немовби ті, хто стоїть по колу, а в центрі є Христос. Якщо кожен з нас буде наближатися до Христа, то ми будемо в єдності», - сказав духовний провідник греко-католиків.

«Істина є одна і вона тільки в Бозі. Бог хоче Єдиної Церкви. Яка з Церков не погоджується з цією думкою? Мені здається, що коли буде у всіх бажання єдності, то Бог покерує і вкаже спосіб, як це зробити. То від нас необхідним є бажання і згода на єдність», - зауважив у чаті на завершення вебінару один з його учасників.

Докладно ознайомитися з архівною версією цього вебінару УГКЦ з історії Церкви на тему «Блаженніший Любомир Гузар про єдність християнських Церков в Україні» можна за посиланням:

http://ugcc.org.ua/webinars/2011-02-22.flv

Попередні вебінари з історії Церкви авторства Директора Інституту історії Церкви УКУ о. д-ра Андрія Михалейка та наукового співробітника Інституту історії Церкви УКУ о. Тараса Бублика можна знайти тут:

«Єдність між православними і греко-католиками у богословській візії Патріарха Йосифа (Сліпого)» (о. д-р Андрій Михалейко)
http://www.ugcc.org.ua/webinars/2010-06-29.avi (26 Mb, 37:05 хв)

«Легалізація УГКЦ у контексті міжконфесійних взаємин в Україні (1988-1991рр.)» (о. Тарас Бублик)
http://www.ugcc.org.ua/webinars/2010-07-12.avi (24,8 Mb, 35:51 хв)

«Митрополит Андрей (Шептицький) і питання єдності Церков» (о. д-р Андрій Михалейко)
http://ugcc.org.ua/webinars/2010-11-11.avi (28 Mb, 48:23 хв)

«Митрополит Андрей (Шептицький) у часи німецької окупації» (о. д-р Андрій Михалейко)
http://www.ugcc.org.ua/webinars/2010-11-23.avi (30 Mb, 49:21 хв)

Питання ліквідації та формування підпільної УГКЦ (1946-1972), частина І (о. Тарас Бублик)
http://www.ugcc.org.ua/webinars/2010-12-08.flv (30 Mb, 50:03 хв)

Питання ліквідації та формування підпільної УГКЦ (1946-1972), частина ІІ (о. Тарас Бублик)
http://www.ugcc.org.ua/webinars/2010-12-21.flv (25 Mb, 56:08 хв)

Джерело: Департамент інформації УГКЦ