Дуже важливе місце в житті молитви Отця Кардинала Кароля Войтили мала його набожність до Марії, традиційні форми якої він виніс з сімейного дому і з парафії.

Коли під час першого паломництва до Батьківщини відвідав Вадовіце, то дякував Богові, що міг “ще раз подивитися в лице Матері Божої Неустанної Помочі” (Паломництва до Батьківщини, видавництво Marietti, Torino 1979, p.123). Саме перед Її зображенням в бічній каплиці парафіяльної церкви як учень молився вранці перед уроками і в післяобідні години, після завершення уроків. У Вадовіцах „на Гірці” був монастир отців-кармелітів, які поширювали культ св. Йосипа і кармелітський шкапуляр. Слуга Божий, будучи віком 10 років записався до шкапуляру, який постійно носив і з яким пішов до дому Отця. Додам, що це був “справжній” шкапуляр - з сукна, а не медальйон на ланцюжку.

У дембніцкий період (частина Кракова), записуючись до “Живої Вервиці”, він зустрів людину з глибоким внутрішнім життям - Яна Тирановського. Завдяки ньому дізнався про Трактат про справжню набожність до Пресвятої Діви Марії, написаний святим Людвіком Марія Гріньон де Монфор. Як він визнавав, під впливом Яна і читання Трактату його “спосіб розуміння набожності до Матері Божої піддався певній перебудові”. До того часу він був “переконаний, що Марія приводить нас до Христа”, але тоді почав “розуміти, що також і Христос приводить нас до своєї Матері” (Іван Павло II, Дар і Таємниця., стор. 37-38). Тримаючись головної ідеї нашої презентації, можна б сказати, що не тільки Марія приводить нас до приклонення перед Богом, але що також Христос приводить нас до приклонення перед своєю Матір'ю.

Серед багатьох форм набожності особливо близьким до серця Слуги Божого було паломництво до санктуаріїв Марії, особливо до Ченстохови і Кальварії-Зебжидовської. Дозвольте на підтвердження цього знову покликатись на його слова. Коли він був у Кальварії в пам’ятному 1979 році, із зворушливістю згадував, що багато разів відвідував цей санктуарій Матері Божої і «стежини» як священик, а перш за все як краківський архиєпископ і кардинал. Приходив зі священиками і паломниками. Проте найчастіше приходив сам і мандрував по стежинах Ісуса і Його Матері, роздумуючи про Їх найсвятіші таємниці. І визнав ще, що “жодна зі справ - які деколи непокоять серце єпископа – не дозрівала інакше, як тут, в молитві перед лицем великої таємниці віри, яку ховає в собі Кальварія” (Паломництва до Батьківщини, стор. 118-119).

За матеріалами karol-wojtyla.org