//

Молитва, визнання та любов – три кроки євангелізації. Роздуми Папи Бенедикта XVI з нагоди початку праць Синоду

Євангелізатором є той, хто носить у серці усвідомлення того, що це Бог діє у Церкві та палаюче бажання звіщати Христа світові. Цими спостереженнями Папа Бенедикт XVI відкрив у понеділок, 8 жовтня 2012 р., праці Синоду Єпископів про нову євангелізацію. Святіший Отець промовляв експромтом після вступних молитов та читання зі Святого Письма.

 

Папа розпочав з визначення слова «evangelium», зазначаючи, що в давнину це грецьке слово означало повідомлення про перемогу, було звіщенням добра, радості, щастя. В пророка Ісаї зустрічаємо його у значенні голосу того, хто звіщає Божу радість, звіщає про те, що Бог не забув свій народ. У Римській імперії цим словом названо послання та слова імператора. І саме такий стан застає Новий Заповіт. «Святий Лука, – зазначив Бенедикт XVI, – виразно порівнює імператора Августа з Вифлеємським Дитятком, кажучи: “evangelium” – це слово Імператора, того справжнього Імператора світу», Який промовив, дав змогу почути свій голос.

 

У серці людини завжди горить запитання: Чи є Бог? Ким є Бог? Багато людей підносять очі до неба, нічого не бачать та безперестанно запитують, чи «за тишею всесвіту, за хмарами історії є Бог, чи Його нема?». А якщо Він є, то чи цікавиться нами? Чи має Він силу у світі? Чому Його не чути? «Євангеліє», – за словами Святішого Отця, – означає, що «Бог перервав Своє мовчання, Бог промовив, (...) Бог нас знає, нас любить та увійшов в історію. Ісус є Його Словом».

 

Так, Бог перервав тишу і промовив, об’явив Себе. «Але як ми можемо причинитися до того, щоб наблизити цю дійсність сучасній людині, щоб вона стала її спасінням?» – запитав Венедикт XVI, безпосередньо вказуючи на питання, відповіді на яке покликаний шукати цей Синод. Папа вказав на три фундаментальні кроки. Першим є молитва.

 

Апостоли, – зазначив Святіший Отець, – не творили Церкви, випрацювавши конституцію, але збираючись на молитву в очікуванні П’ятидесятниці. «Ми не можемо творити Церкву, – додав він, – ми можемо лише допомагати пізнавати те, що Він зробив. Церква не починається з нашого діяння, але з Божого діяння та промовляння. (...) Лише Бог може творити Свою Церкву». Тому, за словами Папи, це не просто формальність, що синодальні зібрання починаються молитвою, але визнання того, що ініціатива завжди належить Богові, а Церква може молитися про це та співпрацювати з Богом.

 

З цього народжується другий крок – «confessio», визнавання, сповідування. Цей крок вимагає відваги, «несе в собі елемент мучеництва, свідчення перед ворожими вірі інстанціями, свідчення також в стражданнях та небезпеці смерті», – наголосив Бенедикт XVI, додаючи, що саме це є запорукою вірогідності.

 

Однак, оте визнавання, сповідування, потребує чогось, що чинить його видимим, а це, за словами Святішого Отця, вказує на третій крок, яким є «caritas» - милосердна любов, найбільша сила, якою повинно горіти серце християнина, полум’я, яке поширюватиме довкола нього вогонь Євангелія. «Віра повинна перемінюватися в нас у полум’я любові, – наголосив Бенедикт XVI, – у полум’я, яке дійсно запалює мою істоту, яке стає великим захопленням мого буття, запалюючи, таким чином, ближнього. І в цьому полягає суть євангелізації».

 

Джерело: Радіо Ватикан