СТРИЙ. 8 лютого 2011 року, у виставковій залі Меморіального комплексу «Борцям за волю України» відбулося відкриття пересувної виставки робіт в’язнів під назвою «Переображення Господньою любов’ю». Ініціатором екпозиції є Преосвященний Владика Тарас Сеньків, ОМ, Апостольський Адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ.

На виставці представлені твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва засуджених з усіх областей України, які відбувають покарання в установах позбавлення волі. Показ робіт проводить Українська Греко-Католицька Церква у співпраці з Берлінською Галереєю «Magnificat», Інститутом Соціальної Стратегії (Laichen und Berlin) і Товариством «Мистецтво і в’язниця», за сприяння Державної кримінально-виконавчої служби України. ЇЇ вже побачили в Києві, Донецьку, Чернігові, Дрогобичі.

Мета заходу – сприяти суспільному розумінню та комунікації через мистецтво з нашими співгромадянами, що опинилися у місцях позбавлення волі, а також познайомити широкий загал з кроками реформування пенітенціарної системи у контексті в’язничного душпастирського служіння Церкви. За посередництвом Державної кримінально-виконавчої служби України, для виставки було передано 148 творів від 142 авторів із місць позбавлення волі усіх областей України.

Відкрила представлення директор Краєзнавчого музею «Верховина» м. Стрия Галина Верес, яка зазначила, що ця виставка є нагодою для національного відбору робіт на Міжнародний конкурс образотворчого мистецтва ув’язнених та засуджених у Берліні на тему «Очима інших». У свято Преображення Господнього, 50 кращих творів з України було відібрано мистецьким журі для участі у вересневому фіналі 2009 року. Тема конкурсу має завдання сфокусувати увагу суспільства на сприйняття людей, що опинилися «на узбіччі життя»: засуджених, бездомних, неповноправних, чия людська гідність потребує більшої уваги. Кошти, отримані від конкурсу, підуть на підтримку проекту ресоціалізації у в’язниці Ля Пікота в Боготі (Колумбія) та в жіночій в’язниці у Чернігові.
 

Владика Тарас Сеньків зазначив, що назвав би цю виставку зустріччю двох світів: світу в якому живемо ми і світу тих людей, які справедливо чи ні опинилися «в іншому вимірі». Поки людина живе на землі, вона завжди має шанс для навернення, а для нас орієнтиром повинні стати слова Ісуса Христа: «Я був у в’язниці, а ви мене не відвідали». Суспільство несе у великій мірі відповідальність за кожну людину і за її долю, й зокрема за ту людину, яка оступилася. Закритий простір не є простором помсти. Він має нести виховання, має дати людині шанс на зміну. Сьогодні ми бачимо як люди, позбавлені волі, намагаються мовою мистецтва розповісти про свій внутрішній стан, переживання. Тому нехай ця виставка буде для нас промовистим викликом, що є люди, які терплять і які потребують нашої уваги. Невдовзі будемо роздумувати над притчею про блудного сина. Це розповідь про юнака, що зійшов на манівці, але згодом навернувся, прийшов до батька який не переставав його любити. Не переставаймо і ми любити навіть тих, хто провинився. Молімося за них, будьмо милосердні як і Отець наш Небесний милосердний, – підкреслив Преосвященний Владика.

Своїми враженнями від побаченого поділилися перші відвідувачі виставки. Отець Ігор Ільків, капелан виправної колонії у с. Заклад Миколаївського району, сказав: «Я впевнений, що про в’язницю потрібно більше говорити, бо чим більше життя „за мурами” є закритим для нас, тим більше і ми є закритими на людей, які там знаходяться. Зазвичай, ставимося до них з пересторогою, ми не готові зустрітися з ними на волі, ми не готові здолати внутрішній бар’єр. І коли колишні злочинці виходять, їм важко адаптуватися у суспільстві. Та коли ми усвідомимо, що вони потребують трохи уваги й розуміння, їм буде легше далі вести „нормальне” життя. Ця виставка має зблизити нас. Адже те, що зображено на цих картинах представляє їхнє бачення світу, говорить про спрямування їхніх душ до світла. Як бачите, сюжети картин цілком земні й реальні».

Отець Андрій Заріцький, капелан виправної колонії №110 с. Держів Миколаївського району, яка налічує понад триста в’язнів, має десятирічний досвід душпастирювання в цій установі. Він каже: «Основна місія капелана – принести Христа, допомогти зрозуміти слово Боже, щоб Божа присутність була дійсною серед в’язнів, бо вони такі ж самі люди, як і ми. Як казав Христос: «Господь прислав мене, щоб принести полоненим визволення». Так чи інакше кожен з нас потребує визволення у Христі. Як показує виставка, серед засуджених є багато добрих і талановитих людей. Саме за ґратами вони переосмислюють своє життя, зустрічають Бога, відкривають у себе талант».

Поетеса Теодора Савчинська-Латик та заступник міського голови Таїсія Гайдукевич, зазначили, що у картинах прослідковується надзвичайна туга, а також, що такого роду акції дуже потрібні, так як вони ламають стереотипи.

Важливість цієї виставки, мабуть, полягає у спілкуванні через мистецтво. Як показує експозиція – і за колючим дротом можна творити прекрасне. Нам лиш залишається зробити на зустріч до ближнього адекватні кроки, зрозуміти, пробачити, дати шанс.

За матеріалами журналіста Наталії Карпенкової
Прес-служба Стрийської єпархії УГКЦ