//

"L'Osservatore Romano" про парадокси гуманітарних війн

Війни ХХ і ХХI ст. - це в більшості громадянські війни, в ході яких цивільне населення не є вже пасивним елементом конфліктів, пише на своїх сторінках сьогоднішня "L'Osservatore Romano". Газета підкреслює, що з часом ці війни створили новий феномен так званих гуманітарних воєн, витоки яких знаходяться біля старої практики вибору меншого зла. "На сьогоднішній день розміри гуманітарної інтервенцій і мілітаризація прав людини призвели до легітимного насильства», - зазначає видання. Так відбувалося під час конфлікту в Газі, де заборонена діяльність стала законною, коли це приймалося великою кількістю країн.

 

Ватиканська газета зазначає, що ця та інші концепції описані в книзі Карла Дженна: "Гуманітарні війни. Мілітаризація прав людини ", в якій війни аналізуються на фізіологічному рівні. "Osservatore" нагадує, що розпочаті як цивільні, вони перетворюються в гуманітарні, якщо слабкіша сторона здатна забезпечити собі підтримку міжнародного співтовариства. "Так мусульмани Боснії і Герцеговини і албанці Косово були врятовані від сербського гніту", - відзначає газета. Однак, для цього було використано багато пасток, провокацій та обманів для виправдання себе як невинних жертв, та подання тих, хто виключно піддався на провокації і проявив неадекватну реакцію, як злочинців.

 

"Osservatore" нагадує, що саме під час гуманітарних конфліктів, в яких жодна з воюючих сторін не визнає несправедливості своєї війни, виступило нове явище - заручники. Багато разів дітей використовували для того, щоб автобуси з військовими не обстрілювалися опонентами. "Вислів «Дорога в пекло вимощена благими намірами» здається все більш і більш реальним", - підсумовує "L'Osservatore Romano".

 

За матеріалами: radiovaticana.org