//

Критично про фільм «Гоббіт. Несподівана подорож»

Польське видання ватиканського "L'Osservatore Romano" опублікувало рецензію на останній фільм режисера Пітера Джексона. Автор рецензії – Джетано Валліні. Публікуємо її короткий зміст.

 


Десять років після успіху «Повернення короля», останньої частини трилогії «Володаря Перстенів», Пітер Джексон повертається до витвореного уявою Толкіна Середзем’я, щоб розповісти про те, що відбувалось раніше. Однак «Гоббіт. Несподівана подорож», дуже очікуваний перший епізод наступної трилогії, не доростає до попередніх фільмів. Незважаючи на 3D ефекти і техніку 48 кадрів на секунду замість 24, яка дає незвично виразне зображення на великому екрані, фільм не переконує. Першу частину, повільну і занадто довгу, частково рекомпенсує чудовий пролог і подальший розвиток, який лише місцями пригадує міфологічну пишномовність, яка стала вирішальною в успіхові попереднього фільму.

 


Можливо, саме прагнення до візуальної досконалості, до отримання чистих і неспотворених образів, спричинило, що реалізм з переваги стає обмеженням, оскільки забирає епічний характер сцен. Сам характер стає врешті ослаблений байковою оповіддю, яка аж занадто наближається до комедії. Гноми стають малодостовірними карикатурами, коли виступають в ролі безстрашних воїнів, які відважуються відібрати своє царство. Бо до того вони покликані. До цього на початку фільму чарівник Гендальф закликає гоббіта Більбо Беггінса, присутність якого послужить огнивом, яке допоможе зрозуміти події, які відбулися на 60 років пізніше в Середзем’ї.

 


Зважаючи на те, що  книжка Толкіна «Гоббіт, або туди і назад», яка виникла на основі байки, яку автор наніч розказував своїм дітям, не покликається на пізніші події, Джексон робить надзвичайно складну операцію. Бере ціле оповідання Толкіна і доповнює його – дуже довільним чином – пов’язаннями до раніше знятої трилогії. Цього разу, однак, випробувана сценографія, музика і кадри, які спричинили попередній успіх, в результаті не дають тої самої магічної алхімії. У них бракує пафосу, і тому залишається головне враження, що  оповідання недовершене.

 

За матеріалами: ekai.pl