//

Христос Воскрес, і Україна воскресне – в міру особистої переміни кожного з нас

Співаючи: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що у гробах життя дарував», підкреслюємо значення тої події, яка сталася дві тисячі років тому, для усіх людей усіх часів.

 

Тож що це означає для нас сьогодні – людей ХХІ століття: вірити у Воскресіння Христове, жити ним? У першу чергу, це значить бути переконаним, що зло не мусить мати і не має останнього слова в історії людства і в нашій власній історії. Що добро, хоч на перший погляд, виглядає слабким, насправді перемагає найгірше зло. Що любов є сильніша за ненависть, бо там, де людина своїм гріхом сіє смерть, Бог силою своєї любові творить нове переображене життя. Великдень показує також велич людської жертви, принесеної з любові. Там, де людина ставить добро ближнього понад власну вигоду, а навіть і понад своє власне життя, на землі проявляється щось нове, божественне, вічне.

 

Саме слово «пасха» – з єврейського «песах» – означає «перехід». Воно нагадує про ту подію, що її описує Старий Завіт, коли ізраїльський народ був визволений потужною Божою рукою з єгипетської неволі. Ця біблійна історія добре знана й часто наводиться для ілюстрації певного перехідного періоду в історії народів і держав. І в цій біблійній історії справді є багато повчального.

 

Часто запитують: чому отой перехід з Єгипту до Святої Землі тривав аж сорок років? Адже з географічної точки зору цей відрізок території можна було пройти за два-три тижні! Причина в тому, що тут не йшлося про фізичну, зовнішню зміну перебування, а про внутрішню переміну цілого народу, який мусив крок за кроком важкими зусиллями і випробуваннями вичавлювати з себе раба, щоб навчитися цінити свободу й правильно володіти нею.

 

Те, що в Старому Завіті було прообразом, у смерті й воскресінні Христа стало дійсністю. Христос, солідаризуючись з нами у гріху та смерті й перемагаючи їх своїм Воскресінням, запевняє нас про можливість подолати зло на цьому світі. У такому разі праця над переміною власного життя не мусить виглядати як сізіфів труд, а може стати реальною програмою особистої та суспільної переміни на краще. Святкувати Пасху означає свідомо взяти на себе отой труд переходу від «старої людини», підлеглої гріхові, до «нової людини», яка втішається внутрішньою свободою, даною їй від Бога.

 

Пригадую, як на зорі нашої незалежності популярним був вислів, пов’язаний з Великодніми святами: «Воскрес Христос, воскресне й Україна!» Цим висловом неначе накреслювалася програма національного відродження нашого народу. Відтоді й донині завдання залишається актуальним: Україна має здійснити свій песах – перехід від стану рабства, поневолення, колоніального підпорядкування, до стану дійсної свободи. Цю мету не вдасться осягнути лише через зміну політичної системи чи завдяки економічним реформам, – ідеться передусім про внутрішню переміну людини, яка будує своє життя на основі заповідей Божих. Такою була й передумова входу старозавітного Божого народу до обіцяної землі: «Якщо будете ходити згідно з постановами Моїми та заповідей Моїх будете додержувати й будете виконувати їх, то дам ваші дощі в їхнім часі, і земля дасть свій урожай, а польове дерево дасть плід свій, … і ви будете їсти хліб свій досита, і будете сидіти безпечно у вашому краї. І дам мир у краю, і ніхто не вчинить, щоб ви тремтіли, бо злу звірину винищу з землі, а меч не перейде через Край ваш» (Лев 26, 3-6).

 

Власне цей перехід ми й здійснюємо зараз. І в ньому роль Церкви, її проповіді і служіння є ключовою. Бо Церква пригадує нам, що у світлі Воскресіння Христового усі наші зусилля й труди, покріплені Божою благодаттю, обов’язково звінчаються успіхом. І, вірю, нам не потрібно буде блукати ще аж 20 років пустинею сумнівів та невизначеності, щоб вийти на просту дорогу до нашої «обіцяної землі». Відваги та наполегливості на цій дорозі переміни я хотів би побажати собі й усім нашим співгромадянам, яким не байдужа доля країни. Христос Воістину Воскрес, а отже, і наша Україна воскресне, – в міру особистої переміни кожного з нас!

 

Учора по радіо повідомили, що близько 12 мільйонів наших співгромадян планує взяти участь у великодніх богослужіннях. Це означає, що наш народ зберіг віру й прагне нею жити. Це – підстава нашої великої надії. І радість – нею пронизано весь Великдень! «Христос Воскрес – радість вічна!» – співаємо на Великдень. Я б навіть сказав, що радість – це ознака «пасхальної» людини, тобто людини, яка справді вірить у Воскресіння Христове. Будь-який смуток – чи то з приводу життєвих труднощів, чи з приводу суспільно-політичних негараздів, чи з приводу особистого гріха, чи навіть перед лицем якоїсь трагедії і смерті не може встоятися супроти того світла, що засяяло з гробу Спасителя!

 

Владика Богдан (Дзюрах)

 

Джерело: www.unian.net