Після кардиналів Тарчізіо Бертоне, Держсекретаря Ватикану і Жана-Луї Торана, глави Папської Ради у справах Міжрелігійного Діалогу, про  ініційований Папою Бенедиктом XVI 27 жовтня цього року "День розважання, діалогу та молитви за мир і справедливість у світі", пише сьогодні на шпальтах "L'Osservatore Romano" кардинал Вільям Джозеф Левада.

Префект Конгрегації Віровчення цитує думку ініціатора цих зустрічей, Івана Павла II, що міститься у книзі-інтерв'ю "Переступити поріг надії", що "під час історичної зустрічі в Асижі міг переконатися, що Святий Дух також ефективно діє також і поза видимим тілом Церкви" (розд. 13). Папа поляк повертався ще до цієї теми в енцикліці "Redemptoris Missio", де "не тільки зазначив, що існує нагальна потреба проголошувати Добру Новину Ісуса, але й рішуче критикував "позицію байдужості, дуже поширену, на жаль, також і серед християн, часто закорінену в неправильних теологічних поглядах і затавровану релігійним релятивізмом, що приводить до переконання, що одна релігія має таку саму вартість, як інша"(п. 36). Із цим занепокоєнням повністю узгоджується, – додає кардинал Левада, – "також богословські та душпастирські розважання Йозефа Ратцінґера: вже у 1964 році він висловив свій намір "більш точно визначити місце християнства в історії релігії, щоб таким чином досліджувати новий, більш конкретний сенс телеологічних висловлювань на тему унікальність і абсолютність християнства."\

Наступник Бенедикта XVI на посаді префекта Конгрегації Віровчення нагадує, що ця дикастерія "повертається до цієї теми у декларації "Dominus Iesus" про унікальність і спасаючу вселенськість Ісуса Христа і Церкви" від 6 серпня 2000 року, яка "кидала доктринальні основи для відносин між християнством та іншими релігіями". З нагоди проведення чергової зустрічі в Асижі, 24 січня 2002 року, "кардинал Ратцінґер відчув себе зобов’язаним ще раз пояснити значення цих відносин, "ставши рупором тих, хто серйозно розважав над цією проблемою".

Кардинал Левада у цьому місці ставить запитання: "чому, будучи таким чутливим до неправильних інтерпретацій ініціативи свого блаженного попередника, Бенедикт XVI визнав за доцільне подорожувати до Асижу при нагоді нової зустрічі в намірі миру і справедливості у світі?" Відповідаючи на нього, серед інших цитує заяву майбутнього Папи для італійського журналу "30 giorni", в якій він описував спільну подорож учасників зустрічі потягом до Асижу: "Чоловіки і жінки, які в повсякденному житті дуже часто зустрічаються з неохотою і, здаються розділеними нездоланними бар'єрами, вітали Папу, який через силу своєї особистості, глибини своєї віри, пристрасті, що випливає з неї для миру і поєднання, який черпав зі своєї харизми, те, що здавалося неможливим: зібрав у паломництві на користь миру представників розділеного християнства і представників інших релігій", після чого висловив переконання у тому, що "якщо ми, як християни, здійснюємо марш до миру за прикладом святого Франциска, ми не повинні боятися втратити свою ідентичність, бо власне тоді ми її знаходимо".

За матеріалами wiara.pl