Після кардиналів Тарчізіо Бертоне, Держсекретаря Ватикану і Жана-Луї Торана, глави Папської Ради у справах Міжрелігійного Діалогу, про ініційований Папою Бенедиктом XVI 27 жовтня цього року "День розважання, діалогу та молитви за мир і справедливість у світі", пише сьогодні на шпальтах "L'Osservatore Romano" кардинал Вільям Джозеф Левада.
Префект Конгрегації Віровчення цитує думку ініціатора цих зустрічей, Івана Павла II, що міститься у книзі-інтерв'ю "Переступити поріг надії", що "під час історичної зустрічі в Асижі міг переконатися, що Святий Дух також ефективно діє також і поза видимим тілом Церкви" (розд. 13). Папа поляк повертався ще до цієї теми в енцикліці "Redemptoris Missio", де "не тільки зазначив, що існує нагальна потреба проголошувати Добру Новину Ісуса, але й рішуче критикував "позицію байдужості, дуже поширену, на жаль, також і серед християн, часто закорінену в неправильних теологічних поглядах і затавровану релігійним релятивізмом, що приводить до переконання, що одна релігія має таку саму вартість, як інша"(п. 36). Із цим занепокоєнням повністю узгоджується, – додає кардинал Левада, – "також богословські та душпастирські розважання Йозефа Ратцінґера: вже у 1964 році він висловив свій намір "більш точно визначити місце християнства в історії релігії, щоб таким чином досліджувати новий, більш конкретний сенс телеологічних висловлювань на тему унікальність і абсолютність християнства."\
Наступник Бенедикта XVI на посаді префекта Конгрегації Віровчення нагадує, що ця дикастерія "повертається до цієї теми у декларації "Dominus Iesus" про унікальність і спасаючу вселенськість Ісуса Христа і Церкви" від 6 серпня 2000 року, яка "кидала доктринальні основи для відносин між християнством та іншими релігіями". З нагоди проведення чергової зустрічі в Асижі, 24 січня 2002 року, "кардинал Ратцінґер відчув себе зобов’язаним ще раз пояснити значення цих відносин, "ставши рупором тих, хто серйозно розважав над цією проблемою".
Кардинал Левада у цьому місці ставить запитання: "чому, будучи таким чутливим до неправильних інтерпретацій ініціативи свого блаженного попередника, Бенедикт XVI визнав за доцільне подорожувати до Асижу при нагоді нової зустрічі в намірі миру і справедливості у світі?" Відповідаючи на нього, серед інших цитує заяву майбутнього Папи для італійського журналу "30 giorni", в якій він описував спільну подорож учасників зустрічі потягом до Асижу: "Чоловіки і жінки, які в повсякденному житті дуже часто зустрічаються з неохотою і, здаються розділеними нездоланними бар'єрами, вітали Папу, який через силу своєї особистості, глибини своєї віри, пристрасті, що випливає з неї для миру і поєднання, який черпав зі своєї харизми, те, що здавалося неможливим: зібрав у паломництві на користь миру представників розділеного християнства і представників інших релігій", після чого висловив переконання у тому, що "якщо ми, як християни, здійснюємо марш до миру за прикладом святого Франциска, ми не повинні боятися втратити свою ідентичність, бо власне тоді ми її знаходимо".
За матеріалами wiara.pl
При цитуванні або використанні будь-яких матеріалів гіперпосилання на "
КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ" обов'язкове.