//

Із камери смертників: Асія Бібі

Про будні Асії Бібі – пакистанської християнки, яка чекає смертної кари за нібито скоєне блюзнірство проти ісламу, – розповідає французька журналістка Анн-Ізабель Толле. Вона – кореспондент французького телебачення в Ісламабаді, співавтор нещодавно опублікованих в’язничних заміток Асії Бібі.

 

– Асія молиться цілий день. На щастя, її віра ніколи не слабшала, це дозволяє Асії не піддаватися, – каже журналістка.

 

Умови, в яких Асія Бібі чекає на виконання смертного вироку (або ж на помилування під натиском громадської думки), жахливі. Це камера-одиночка без вікна, умивальника й туалету.

 

– Вона прокидається не при сонячному світлі, якого не бачить, а коли їй приносять воду, що означає шосту ранку. В камері немає вентиляції, тож вона страждає від задухи і комарів. День проводить, молячись на ліжку. Думає про своїх дітей. І чекає вівторків, коли може побачитися з чоловіком.

 

Справді, одиночне ув’язнення і відсутність вікна – це додаткові труднощі, але водночас і різновид захисту, оскільки ісламські середовища погрожують позбавити Асію життя. Журналістка також розповідає про родину ув’язненої. «Вони дуже тяжко все це зносять», – каже Анн-Ізабель, додаючи, що весь тягар провадження дому, виховування й годування дітей лежить на чоловікові. Його звуть Ашік. Для чоловіка в тій культурі таке становище – надзвичайне.

 

– Коли він відвідує дружину, то незалежно від того, чи діти сумні, чи хворі, мусить їй казати, що вдома все добре, аби вона не хвилювалася. Він усе бере на себе й не може дати слабину, мусить робити вигляд, що все стабільно і спокійно, – підводить підсумок французька журналістка.

 

Вона підтверджує, що Асія – жінка сильного характеру, вперта. І дуже любить свого чоловіка. Так само, як і він кохає її. Ставиться до неї з солодкою любов’ю. А це, знову ж таки, є винятком у країні, де подружжя радше виникають за домовленістю, ніж через глибокі почуття.

 

Наймолодшій доньці Асії – 9 років. «Вона гарна. Те, що відбувається, справляє на неї сильний вплив. Вона щодня плаче, сумуючи за мамою. А водночас проявляє велику силу та зрілість. Вона спроможна аналізувати ситуацію мами, Пакистану, закону про богохульство тощо. Це неймовірно у такому молодому віці», – дивується журналістка.

 

Анн-Ізабель каже, що всі гонорари за книжку надходять у розпорядження сім’ї Асії Бібі. Це тим більш важливо, що Ашік втратив роботу. «Для мене самої це зовсім не зречення, – каже журналістка. – Вони перебувають у моєму серці, є частиною моєї сім’ї. Але я не мешкаю в Пакистані. Не боюся, що будь-якої миті можу померти. Тож я роблю, що можу: розповідаю про неї, аби домогтися її звільнення. Це мій обов’язок перед ними обома, і я не зупинюся, поки не досягну мети», – каже Толле, яка представляє справу Асії Бібі на форумі Ради прав людини ООН.

 

– Я проситиму представників Пакистану пояснити, як вони можуть дотримуватися антидемократичного закону, якщо підписали оонівську конвенцію, що зобов’язує їхню країну шанувати права людини, в тому числі й релігійну свободу. Побачимо, яку відповідь вони дадуть, – каже журналістка.

 

Восени запланована презентація її книжки у Нью-Йорку. Крім цього, у Вашингтоні відбудеться кампанія на підтримку Асії Бібі: саме в цьому місті ухвалюють найважливіші рішення. Можливо, відбудеться зустріч Анн-Ізабель Толле з головою американської дипломатії – Хілларі Клінтон.

 

До слова, закон про богохульство, на підставі якого Асія Бібі отримала смертний вирок, скерований насамперед на переслідування… мусульман. Радикальні ісламісти з його допомогою борються з тими, кого вони вважають «поганими мусульманами».

 

За матеріалами: Gość Niedzielny / CREDO