Попередні випуски:

На Львівщині незаконні панотці влаштовують цілі монастирі

На Львівщині догналити з кулаками не дають бачити онука

Вони проти всіх, хто не з ними. Настільки, що примушують матір виганяти дітей із хати - якщо не приведе їх до церкви. Останній сюжет Дмитра Литвиненка з циклу про догналитів - про жінку, яка вирвалася із сектантських обіймів.

Отець Орест зазвичай не бере телефона, як дзвонять із незнайомих номерів. Бо його засипають прокльонами. Йому обіцяють хвороби і смерть. Про це пишуть, каже, навіть на дверях квартири. Священик два роки провів із догналитами. Як розвідник.

Орест Вільчинський, священик:

Я вирішив зробити спецоперацію. Війти в середину і пробувати із середини цих людей витягати. Я почав туди їздити, приймати участь в богослужіннях. І тим людям, з якими мав контакт, говорив… Вони одно говорять… Ну, вони страшно забороняють адептам використовувати продукцію певних фірм. А самі відкрито користуються виробами . Тобі не можна, мені можна.

У секті досі добрі його знайомці. Які не мають сил вийти. Чому - знає ця жінка. Вона була сектанткою сім років. Просить закрити обличчя. Боїться розправи над рідними. Згадує перші служби. На них їздила за сотню кілометрів.

Жінка:

Поїхала відразу сама, потім дітей… Там можна посміхатися, веселитися, руки підняти, ногами перебирати, можна танцювати… Людям це подобається, розумієте?

Перші дні - атмосфера свята. І заклики вести до найліпшої церкви друзів.

Жінка:

І щоб свіжих приводили. Щоб були люди. І якась свіжа людина зайде - що всі радіють у церкві.

Орест Вільчинський, священик:

Починається все з традиційного англійського терміну «лав бомбінг». Бомбування любов'ю. Вам показують, що вони страшно зацікавлені за вас. Вам показують, що ви прийняті, особа, яка їм потрібна…

З часом, каже жінка, догналити почали будувати храм у її селі.

Жінка:

Треба все до церкви придбати, і то, і то... Давай стягувати всьо, що маєш у хаті. Все віддаєш, і хочуть то діти чи не хочуть - ніхто не питає… «То не можна, мама, ви все б віддали, мама». Я все хотіла віддати, аби там було красиво…

Далі - нове завдання: треба відбити храм у невірної церкви. Греко-католицької. Потім - участь у мітингах. Якраз нині таке збіговисько у Львові.

Догналити вимагають, аби їх офіційно зареєстрували як релігійну громаду і дозволили правити служби у львівських соборах.

Окреме завдання - вербування нових вірян. Жінка й це робила - роздавала перехожим брошури.

А от телебачення, радіо, Інтернет, преса - то гріх для догналитів. Так вчили її та інших вірних. А ось так учення втілювали в життя. На цих кадрах ченці й віряни захоплюють редакцію львівської газети, яка перша про них написала.

Вона все покірно робила, доки їй дали нове завдання. Ввести дітей у церкву.

Жінка:

Прошу помочі, спілкуємося в спільноті, й мене нарадили поступити жорстоко. Вигнати з хати. Настрашити їх…

На те вона не пішла. Троє дітей і рідні змогли вирвати маму із секти. Та їй досі тяжко на серці. Бо догналити майже зламали її особистість своїми ритуалами. Як вони це роблять - на собі відчув отець Орест.

Орест Вільчинський, священик:

Тут маємо точно прописану молитву, яку вони називають бойовою молитвою. Це треба стати рівно, підняти руки догори , голову догори і 15 хвилин кричати якусь молитовну фразу. Такий стан крику приводить людину до некритичного сприйняття дійсності. Після того любе висловлювання ви сприймаєте як своє переконання.

Отцеві Орестові вдалося вирвати з секти 38 догналитів. Каже: аби повернутися до нормального життя, всім урятованим ще до півтора року допомагали близькі, священики та психологи.

Джерело: vikna.stb.ua

Попередні випуски:

На Львівщині незаконні панотці влаштовують цілі монастирі

На Львівщині догналити з кулаками не дають бачити онука