//

Інтерв'ю з Президентом Папської Ради сприяння єдності християн

При  вході в Папську Раду сприяння єдності християн, на вулиці Via della Conciliazione, що веде на Площу Святого Петра, зображені Апостоли: Святий Петро і Святий Андрій, учні Христа і глави, відповідно, Католицької і Православної Церков як символ братерства і діалогу між християнськими Церквами. Метою відомства, що відзначає цього року свій 50-річний ювілей, є підтримка діалогу і просування вселенського духу серед християн, згідно примирливого декрету Unitatis Redintegratio (1964). Його завданням є також призначення спостерігачів чи «братських делегацій» від інших Церков і церковних громад для святкування великих подій Католицької Церкви.

Президент Папської Ради сприяння єдності християн, швейцарський Кардинал Курт Кох розповів в інтерв'ю Zenitу про історію свого відомства, його завдання і успіхи.
 
Як виникло це відомство?
Кардинал Курт Кох: У 1960 році Святіший Отець Блаженний Іван XXIII виявив бажання, щоб екуменізм був одним з основних пунктів на розгляді II Ватиканського Собору. Для цього він створив Секретаріат з об'єднання християн - так відомство називалося раніше - і доручив управління Секретаріатом єзуїтському Кардиналові Августину Беа, ректорові Біблійного Інституту, отцю духівникові Святого Пія Х. У 1988 році Іван Павло II перетворив Секретаріат в Папську Раду сприяння єдності християн.
 
Які на вашу думку, основні результати 50-річної роботи?
Кардинал Курт Кох: Я думаю, що екуменізм став вже звичною думкою і складає важливу і необхідну мету Церкви, як сказав Іван Павло II в своїй енцикліці Ut unim sint (1995). Коли був вибраний Папа Бенедикт XVI, то в своєму першому посланні він сказав, що екуменізм буде одним з основних завдань його папства. Це - один з основних результатів, як діалог з Православною Церквою, який просунувся далеко вперед, екуменізм в тому ж східному контексті, і успіхи, яких ми добилися з лютеранами і методистами.
 
Як Ви думаєте, історична зустріч Павла VI з патріархом Антенагором I в 1964 році є одним з результатів роботи даного відомства?
Кардинал Курт Кох: Так. Йдеться про першу зустріч між Папою, Єпископом Риму і Вселенським Патріархом. Після цієї зустрічі встановився хороший звичай взаємних візитів. Делегація з Константинополя приїжджає для участі в святі 29 червня - дні Святих Петра і Павла, а делегація Святого Престолу щороку 30 листопада вирушає до Константинополя на свято Апостола Святого Андрія, заступника православних. Петро і Андрій брати. Римська і Константинопольська Церква є Церквами-сестрами.
 
Як Ви думаєте, чи можна вважати недавню беатифікацію Кардинала Ньюмана одним з результатів роботи даного відомства?
Кардинал Курт Кох: Так. Тому що Ньюман дуже відомий, і вшановується серед католиків і англікан. Свято беатифікації, яке відбулося в Бірмінгемі, стало вселенською подією.
 
А також апостольська конституція Anglicanorum coetibus?
Кардинал Курт Кох: У Святому Престолі ми розрізняємо : дане відомство відповідає за діалог, а  Anglicanorum coetibus  стосується віруючих, священиків і англіканських єпископів. Всі особи, що бажають увійти до Церкви, бажані для Святого Отця. Ми не бачимо в цьому жодної перешкоди для вселенського діалогу, що продовжує свій хід.
 
Які, на вашу думку, основні перешкоди в діалозі з Православними Церквами, Древніми Східними Церквами і Церквами, що з'явилися після Протестантської Реформації?
Кардинал Курт Кох: Не дивлячись на те, що ми маємо величезний фундамент спільної віри, наша культура відрізняється від культури східних Церков і громад. Наприклад, для Вселенського діалогу з Церквою важливе питання про верховенство Єпископа Риму. З Церквами, що з'явилися після Реформації, навпаки, ми маємо культурні моменти, які нас об'єднують, але залишається спірною еклезіологія.
 
Щойно завершився Синод для Близького Сходу, як багато Древніх Церков висловили готовність до повного об'єднання з Католицькою Церквою. Як було досягнуте об'єднання з Церквами sui iuris, не дивлячись на культурні відмінності і відмінності в обрядах?
Кардинал Курт Кох: Ці Церкви є великим багатством для нашої Церкви. Вони вірні Святому Отцю і його учительству і можуть представляти вселенський міст, як говориться в постанові Orientalium Ecclesiarum Ватиканського Собору про Східні Католицькі Церкви.
Я думаю, що даний Синод мав два важливі результати: всі Церкви Близького Сходу зібралися на асамблею на два тижні і змогли відчути єднання між собою.
Я вірю, що це була хороша ініціатива і хороший досвід. Говорилося про скрутне становище цих Церков на Середньому Сході і ще більше сьогодні на рівні Загальної Церкви, про те, що католики і християни всіх місцевих Церков відчувають потребу допомагати цим Церквам і підтримувати їх, бути солідарними з християнами Близького Сходу.
 
Як Ви вважаєте, чи було можливим створити подібне відомство століття тому з метою створення простору для екуменічного діалогу? Чи це стало результатом останнього часу?
Кардинал Курт Кох: У своїй першій енцикліці Ecclesiam Suam, що стосується повноважень Церкви в сучасному світі, Павло VI говорив про початок діалогу. Сьогодні Папа відповідає своєму часу і своїм завданням. Церква відкрита, так само, для нової євангелізації, оголошеної Папою Бенедиктом XVI і яка покликана йти у напрямі відвертості і поглиблення місії Церкви в секуляризованих країнах, що мають велику християнську традицію, але  забувають її. Необхідна нова євангелізація.
 
Переклад за матеріалами: Zenit - Agnuz