Розпочалося святкування храмового празника митрополичого собору Святого Юра у Львові напередодні свята Юрія Побідоносця, в суботу, 5 травня, Великою вечірнею з литією. Очолив Богослужіння Високопреосвященніший Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор (Возьняк) у співслужінні з священнослужителями собору.

Продовжилися святкування 6 травня, у неділю розслабленого, яка цього року збіглася із днем покровителя Львова, Архиєрейською Божественною Літургією в головному храмі Львівської митрополії. В урочистостях участь взяли: Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор (Возьняк), Єпископ-помічник Львівський Венедикт (Алексійчук), Екзарх Донецько-Харківський Степан (Меньок), священики, представники влади міста і області, парафіяни та прихожани собору.

Проповідь виголосив Преосвященний Владика Степан, який, згадуючи життя покровителя Львова, зокрема сказав: «Відзначаючи сьогодні день Святого Юрія Побідоносця, який жив у IV ст. і через якого, після його мученицької смерті, творив численні чуда Господь, маємо розуміти, що Всевишній не покидає нікого, хто Його потребує, і проявляє свою силу, щоб люди повірили у Божу всемогутність. Чи наша Церква не має таких мучеників? Блаженної пам’яті  Іван Павло ІІ проголосив 28 блаженних новомучеників УГКЦ. Переслідування зараз у нас немає. Однак коли проаналізуємо це мучеництво святих, ми можемо сказати, що є ще інше мучеництво. Це мучеництво тихе! Пережити все своє життя, виконуючи Божі заповіді та перебуваючи Божій в ласці. Це є тихе мучеництво! І ми таких святих можемо мати і серед нас, навіть у нашому храмі».

Владика додав, що в Західній Україні народ виявляє велику духовність і прагнення Бога, і ми, галичани, так само як молимося за наші сім’ї та близьких, повинні заносити свої молитви за наших співвітчизників на Сході України, адже вони також шукають Бога і спраглі Божого Слова.

Під час Архиєрейської Літургії Митрополит Львівський уділив священичі свячення двом ієродияконам Чину святого Василія Великого, випускникам Василіанського інституту філософсько-богословських студій імені Митрополита Йосифа В. Рутського, що в Брюховичах, - Елевтерію та Віктору.

Після Богослужіння Владика Ігор привітав усіх присутніх із храмовим празником та Днем міста Львова. В особливий спосіб він звернувся до двох нових священнослужителів ЧСВВ і побажав їм сили та наснаги в пресвітерському служінні. Слова подяки від архиєрея цього дня лунали на адресу всіх співслужителів, працівників телебачення, які здійснювали пряму трансляцію святкового Богослужіння в ефірі 12 каналу Львівської обласної державної телерадіокомпанії, представників влади Львова, хору та усіх парафіян і гостей храму, котрі прийшли на спільне моління. Відтак на подвір’ї Свято-Юрського собору відбулося освячення води, якою владики окропили присутніх, та виступ дитячих колективів.

Завершилося святкування в Митрополичих палатах собору Святого Юра, де відбулися презентація Фундації духовного відродження Львівської архиєпархії та святковий фуршет.

Роман Соколенко,

Прес-служба Львівської архиєпархії

Довідка:

Архикатедральний собор Святого Юра стоїть на місці давньої дерев'яної церкви й монастиря, закладених ще в часи князя Лева, в XIII столітті. Теперішнього вигляду він прибрав 1764 року, коли архітектор і скульптор Клеменс Фесінґер закінчив будову Свято-Юрського комплексу, спроектованого архітектором Бернардом Меретином. Найдовше тривав розпис інтер'єру – до 1780 року.

Архітектура собору – це поєднання східної візантійської та греко-католицької традиції. У будівлі гармонійно використано різні стилі – бароко, рококо, класицизм.

Основою храму є грецький рівнораменний хрест. Фасад собору прикрашений статуями, зробленими скульптором Йоганом Пінзелем. Центральними фігурами, які зустрічають відвідувачів собору і розташовані нагорі обабіч входу, є статуї митрополитів Атанасія і Лева. На фасаді розташований також гербовий символ Шептицьких. Над входом – кінна статуя покровителя храму – святого Юрія Змієборця роботи Пінзеля.

Усередині собор Святого Юра не має звичного для греко-католицьких храмів іконостасу. Однак ікони з вівтарної частини не зникли, їх перенесли у святилище, де розташували на стінах по обидва боки від вівтаря. Із 45 храмових ікон, які є у соборі, 42 ікони виконав Лука Долинський. Це – намісні ікони, овальні ікони пророків та 16 сцен празників.

Собор Святого Юра завжди був у центрі важливих подій, які мали вплив на життя всієї УГКЦ. У липні 1700 року тут було проголошено акт з'єднання Львівської архиєпархії з Римом. Акт протилежного змісту відбувся 8-10 березня 1946 р. Тоді, не підтримавши вимоги ініційованого радянською владою псевдособору, Греко-Католицька Церква змушена була піти в підпілля, собор Святого Юра потрапив під юрисдикцію Православної Церкви Московського Патріархату. Однак після тривалої хресної дороги УГКЦ, у серпні 1990 року, собор знову став греко-католицьким.

Варто пригадати, що завдяки старанням адміністратора собору Святого Юра, митрофорного протоієрея Романа Кравчика у храмі перебуває низка реліквій, за посередництвом яких вірні освячують свої душі і зростають у вірі. Зокрема, кожен охочий має можливість помолитися біля мощів апостола Петра, апостола Юди Тадея, священномученика Йосафата, цілителя Пантелеймона, Антонія Падевського, Миколая Чудотворця, святого Валентина. Проте варто зауважити, що особливе пошанування мають мощі святого Шарбеля. Коли через 50 років після смерті цього святого відкрили його гробницю — тіло було нетлінним, а також з нього десятки років лилася дивовижна священна цілюща пасока, яка за століття аж по вінця наповнила дві труни. Власне, щовівторка у соборі Святого Юра відбувається молитва за здоров’я душі і тіла, після якої всіх присутніх помазують миром святого Шарбеля.

Та без сумніву, що особливою святинею собору є крипта, в якій спочивають тлінні останки слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького), Патріарха Йосифа (Сліпого) та інших церковних достойників, а напередодні Другої світової війни тут було перепоховано останки галицького князя Ярослава Осмомисла.

Щодня десятки людей спускаються до крипти, щоб виблагати у Бога ласки за посередництвом Митрополита Андрея та Патріарха Йосифа, і сподіваються, що невдовзі ці особи будуть проголошені святими.