//

Фобії самодостатнього Заходу: від скаженої корови до смертоносної бактерії

На сторінках ватиканської газети «Оссерваторе Романо» італійський лікар і фахівець з біоетики Карло Белліені заявив, що сучасний західний світ страждає від фобій. За останні десять років нас просто бомбардують повідомленнями про світові катастрофи, настільки роздуті засобами масової інформації, наскільки швидко вони зникають з пам'яті. Наступна паніка була спричинена особливим штамом кишкової палички Escherichia coli, від якої постраждали декілька тисяч чоловік. Епідемію, джерела зараження якої невідомі, вже зупинено, але ж як багато паніки вона спричинила, викликавши кризу продовольчих ринків європейських країн, які приписували один одному причину епідемії.


Ми спостерігаємо вже останні сліди цієї інфекції, обмеженої в часі й просторі. Від неї загинули набагато менше людей, ніж щодня помирають в автокатастрофах в одній лише Італії. Однак мас-медіа роздували паніку, використовуючи відповідні терміни: «бактерія-кілер», «суперагресивна генетична суміш» і так далі.


І таке трапляється не вперше. Те ж саме ми бачили під час світової кризи «скаженої корови» 2001 року, атипової пневмонії 2003 року, «пташиного грипу» 2005 року та «свинячого грипу» 2009 року. Усі вони, якщо вірити ЗМІ, повинні були просто стерти людство з лиця землі. Досить згадати, що під час «пташиного грипу» прогнозували до 150 мільйонів смертей. Насправді ж жертв було близько 300. «Свинячий грип» спонукав держави закупити мільйони вакцин, які залишилися здебільшого невикористаними, адже смертність від цієї епідемії не перевищувала смертності від сезонного грипу. Італійський публіцист Андреа Кербакер в нарисі «Апокаліптичні качки» писав: «За останні десять років, якщо вірити новинам в наших ЗМІ, ми мали померти вже десятки разів від найдивніших речей. Пандемія, масова загибель, кінець світу: на початку третього тисячоліття ці слова найчастіше трапляються в газетах». Андре Глюксманн в червні іронізував: «Купуючи зелень, ми піддаємося навалі бактерій-вбивць і наукового спростування ніхто не слухає. Принцип побоювання стає нашим євангелієм».


Науковий світ шукає витоків такого катастрофізму. Ймовірно, він, в деякому розумінні, зручний і виріс на родючому соціальному грунті. Белліені вважає, що деякі форми психозу викликані неадекватною реакцією на ворожий стимул. Згідно з психіатром Альбертом Еллісу, це проявляється в абсурдних міркуваннях такого типу: «Мене спіткала біда, отже світ катастрофічний». Або: «Оскільки зі мною стався нещасний випадок, я нічого не вартий». Це так званий «катастрофічний проект». Схоже до пацієнтів Елліса, при настанні лиха замість того, щоб його осмислити, кричать про катастрофу.


Ймовірно, ми думаємо, що життя прийнятне тільки за умови, що ми можемо контролювати всі його деталі (звідси – настільки поширене прагнення до фізичної досконалості). І коли щось виходить з-під контролю – настає психоз, іноді колективний.


1989 року кардинал Йозеф Ратцінгер дуже далекоглядно виявив причину цієї схильності в культурі самодостатності та недовіри, в якій все здається запрограмованим і передбаченим. «Лібералізм та ілюмінізм, – писав кардинал Ратцінгер, – хочуть представити нам світ без страху ... Хочуть викорінити все, що ще не відбулося, всяку залежність від іншого ... Цей пошук безпеки заснований на повній самодостатності людського «я», яке заперечує можливість вийти за межі себе і довірити себе Іншому. А коли намагаються повністю викорінити страх, пригнічений страх повертається під численними масками фундаментальної тривоги».


На закінчення автор пише, що тепер саме час багатому Заходу звільнитися від фобій і цікавитися істинними епідеміями, що вбивають бідні народи, про які промислові суспільства іноді навіть не знають.

За матеріалами: Радио Ватикана