Обрізання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Св. Василія Великого, архієп. Кесарії Кападокійської.

//

Коротка історія празнику Обрізання ГНІХ

Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що наступає після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імени. Святе Євангеліє про це так говорить: "Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали Його Ісус — ім'я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні" (Лк. 2, 21). Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов'язаний виконувати релігійні приписи ізраїльського народу, та все таки Він їм добровільно підкорився і їх зберігав. З тієї причини Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання. Цю подію святкуємо першого січня.

Звичай обрізувати дітей чоловічої статі є дуже старою практикою багатьох народів Сходу. Обрізання звичайно відбувалося у віці дозрівання хлопців і вважалося символом їхньої зрілости.

В ізраїльському народі обрізання стало законом від Авраама. Воно мало для жидів велике значення тому, що було символом їхнього союзу з Богом, у книзі Буття про це читаємо: "Сказав Бог до Авраама: "Ти берегтимеш союз мій, ти і твої потомки, в їхніх поколіннях. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною і вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, і це буде знаком союзу між мною і вами. На восьмім дні життя мусить бути обрізане в вас кожне хлоп'я, у ваших поколіннях" (17, 9-12).

Празник Обрізання зародився і розвинувся спочатку в Західній Церкві, а потім перейшов до Східної. Латинська Церква первісно називала цей празник Господньою октавою, бо це був восьмий день після Різдва, що випадав якраз на Новий рік.

На Сході празник Обрізання став загальним десь у VІІІ-ІХ сторіччі, бо щойно з того часу візантійські календарі подають першого січня празник Обрізання і празник Василія Великого. Святий Андрій Критський (VIII ст.) має проповідь на празник Обрізання і святого Василія Великого.

Про св. Василія Великого

Першого січня, на початку року, наша Церква святкує пам'ять смерті одного з найбільших і найвизначніших Отців Церкви, учителів віри й монаших законодавців, святого Отця Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської в Малій Азії (329-379). Його особа з будь-якої точки зору незвичайна, велична, світла та гідна подиву. Він не тільки аристократ за походженням, а й аристократ духу, характеру, науки і святости. Печать його глибокої віри, героїчної любови до Бога і ближнього, науки і святости спочиває на цілій Христовій Церкві, на монашому житті Сходу й нашого народу.

Знаменна прикмета святого Василія як архипастиря — це безстрашність у визнаванні й обороні святої віри. В його часи єретики-аріяни люто переслідували правдивих визнавців Христа. Цісар Валент (364-379), охрещений аріянським єпископом, став завзятим апостолом аріянізму. Серед нелюдських і жорстоких гонінь єпископів і вірних лише Василій зважився стати перед самим цісарем. Історики описали зустріч святого Василія з Модестом, префектом Преторії. Він, як Валент, запеклий аріянин наказав спалити разом з кораблем 88 священиків. Модест кличе святого Василія до себе і приймає його гордо й зухвало. Він навіть не звертається до нього як до єпископа. Кричить на святого Василія і погрожує йому вигнанням, конфіскацією майна, муками і смертю. На всі ті страшні погрози святий Василій спокійно відповідає: "Грози мені чим іншим, бо ніяка з тих кар мене не зворушує". Модест відтак, звітуючи цісареві Валентові про свою розмову з Василієм, сказав: "Пане, єпископ нас переміг. Він вищий понад усякі погрози і стійкий перед усякими переконуваннями". І цісар залишив святого Василія у спокої.

Святий Василій ревний апостол живого слова-бесіди. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинником у навчанні святої віри. Святий Василій — це проповідник і бесідник з Божої ласки, його слово палке, вогненне, поривисте. Оповідає святий Єфрем Сирин, який прийшов до Кесарії відвідати святого Василія і зайшов до церкви, де якраз той проповідував, і побачив білого голуба на рамені святого Василія. І тоді святий Єфрем вигукнув: "Великий Ти, Боже, у своїй правді. Василій — це вогненний стовп і його устами говорить Святий Дух". Вогненний стовп — це символ його геройської любови до Бога і ближнього. Він став символом і його духовних синів у Василіянському Чині.

Святий Василій Великий — митець і апостол пера. Небагато прожив, але багато написав, його велика духовна спадщина — це твори догматичні, моральні, аскетичні, полемічні, пояснення Святого Письма і 366 листів.


Тропар та кондак

Тропар празника, глас 1: На престолі вогневиднім у вишніх сидиш з Отцем безначальним і божественним твоїм Духом. Благоізволив ти родитися на землі з Дівиці, що не знала мужа — твоєї матері, Ісусе. Того ради й обрізання довершено на тобі, людині восьмиденній. Слава преблагому твоєму задумові, слава промислові твоєму, слава низходженню твоєму, єдиний Чоловіколюбче.

І святому, глас 1: На всю землю вийшло вістування твоє, прийняла бо вона слово твоє, що ним боголіпно навчив ти; природу того, що існує, пояснив ти, звичаї людські прикрасив ти — царське священство, отче преподобний Василіє. Моли Христа Бога за спасення душ наших.

Слава: Кондак святому, глас 4: Явився єси основою непохитною Церкви, подаючи всім людям владицтво неукрадне, запечатавши твоїми веліннями, небоявленний Василіє преподобний.

І нині: Кондак празника, глас 3: Всіх Господь обрізання терпить і людські прогрішення як благий обрізує, дає спасення світові; і радується в вишніх і Творця єрарх, і світлоносний, і божественний таїнник Христовий — Василій.

Послання святого апостола Павла Колосян 2, 8-12

Браття, вважайте, щоб ніхто не звів вас підступною філософією та пустим обманом за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом. У Ньому бо живе вся повнота божества тілесно, і ви причасні тій Його повноті. Він бо голова всякого начала і власти. У Ньому ви були обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви скинули з себе це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрищенні, ви разом із Ним також воскресли, вірою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих.

Євангеліє від Луки 2, 20-21; 40-52

В той час вернулись пастирі, славлячи і хвалячи Бога за все, що чули і виділи, як ото сказано було до них. І як сповнилися вісім днів, щоб обрізати Його, то назвали ім'я Його Ісус, назване ангелом перше, поки не зачався в утробі. Дитя ж росло і кріпилося духом, сповняючись премудрістю, і благодать Божа була на Ньому. І ходили родителі Його щороку в Єрусалим на празник Пасхи. І як був літ дванадцяти, коли вони возходили в Єрусалим по звичаю празника, і скінчились дні, і вони верталися, остався отрок Ісус в Єрусалимі. І не завважили Йосиф і мати Його. А гадаючи, що Він є в гурті, пройшли день дороги і шукали Його між рідними і знайомими. І не знайшовши Його, вернулися в Єрусалим, шукаючи Його. І сталося по трьох днях, що знайшли Його в синагозі, як Він сидів серед учителів, і слухав їх і питав їх. І зжахнулися всі, що слухали Його, задля розуму і відповідей Його. І побачивши Його, дивувалися, і сказала до Нього мати Його: Дитино, що Ти вчинив нам? Ось батько Твій і Я, боліючи, шукали Тебе. І сказав до них: Чого ви шукали Мене, чи ви не знали, що в тому, що Отця Мого, належить Мені бути? Та вони не зрозуміли слово, що Він сказав їм. І зійшов з ними і прийшов у Назарет; і повинувався їм. І мати Його зберігала всі ті слова в серці своїм. А Ісус успівав премудрістю і ростом, і благодаттю в Бога і в людей.

Проповідь

Ізраїльтяни строго зберігали закон обрізання дитини восьмого дня після народження, котрий вони отримали від самого Господа Бога. Де й коли це сталося? Подія відбувалася у Ханаан-краю, коли Господь сказав Авраамові, щоб він та його потомки зберегли його союз. Потім Бог пояснив докладніше на чому буде полягати цей союз: «На восьмім дні (життя) мусить бути обрізане у вас, кожне хлоп'я...» (Бут 17,12). Такий закон відносився не тільки до роду та покоління Авраама, але обрізати потрібно було й того, хото народився у їхній господі та тих, хто був куплений ними за гроші, як раб. Коли б знайшовся хтось необрізаний, хто не зберіг закону, того викорінювали з народу, як злочинця, що порушив закон. За зовнішнім обрядом обрізання, скривався закон духа й закон серця, тобто, приналежність цього народу до Господа Бога, котрий повинен визнавати єдиного Бога. Авраам, його рід, залишився вірним Богові, тому Господь укладав такий договір-закон з ним та майбутніми потомками. Багато людей на той час віддалилися від правдивого Бога, жили так, як їм було вигідно та служили різним видуманим божкам. Господь бажав зберегти вірний йому народ, тому запропонував їм зовнішній знак, котрий означав їхню віру в єдиного й свого Творця. Не потрібно думати, що тілесний знак оправдовував людину, так не було колись і тепер теж про це немає мови. Святий апостол Павло навчає: «Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти переступаєш закон, обрізання твоє стало не обрізанням» (Рм 2,25). Це значить, що потрібно виконувати закон любові Бога та ближнього.

Відомо, що перед тим, як Господь укладав союз з Авраамом та його потомками, він змінив ім'я цього чоловіка, котрий перед цим договором називався Аврам. Ім'я Авраам, означало батько багатьох народів, таке пояснення імені вчинив сам Господь. Тому Марія та святий Йосиф, котрі перебували поблизу синагоги чи святині, знаючи про існуючий припис, принесли народженого, щоб виконати закон обрізання та надати йому ім'я, котре сповістив сам ангел Йосифові (пор. Мт. Святе немовля отримало ім'я Ісус, що означає Спаситель, бо в цьому імені окривалося спасіння всіх людей від гріху. Ім'я вказувало на завдання, яке повинен був виконати Христос, як посланець Небесного Отця. Цей припис, обрізання, свята Родина виконала бездоганно, хоч вони могли цього спокійно уникнути, тобто, опустити цю установу, бо народжений у тілі Бог не потребував цього обряду. Він - святий, тому символи, знаки та закони для нього не були потрібні. Але як людина, Ісус бажав дотримуватися кожного найменшого припису, щоб цим способом навчати людей строгого й точного сповнення Господніх приписів та вказівок. 1,21).

Роздумуючи про виконання закону обрізання, без сумніву здогадуємося, що свята Родина не віддалялася далеко від місця народження, також, сорокового дня потрібно було виконати інший закон: очищення матері. Свята Родина не поверталася відразу після перепису до Назарету, це було далеко, а переходити з народженою дитиною з місця на місце не було легко. Можливо й обрізання відбулося у єрусалимській святині, тому що сорокового дня Ісуса принесли до храму в Єрусалимі, щоб дати викуп за нього, значить, принести приписану жертву. Для нас залишається великою таємницею: де і в кого перебувала ця свята Родина? Може мали якусь рідню, що прийняла їх, милосердячись над ними? Одним словом - Ісус, разом зі своєю матір'ю, Марією та обручником Йосифом, прийняли великі невигоди й труднощі, щоб виконати закон, бути вірними Богові та показати тим свою любов до нього.

Отже, наше завдання: старатися добре пізнавати закон Господній, десять Заповідей Божих й з любов'ю до Господа потрібно виконувати їх, щоб осягнути вічне щастя та безконечну радість у Небесному Царстві. Погорджуймо всім іншим, навіть, вигодами для нашого тіла, відмовляймося, часом, від необхідних речей, щоб тільки здобути вічну нагороду. Святкуючи, теж, празник святого Василія прославмо його: «Благодать чудес ти прийняв з неба й оману ідольську викрив ученням, святителів славо й утвердження всеблаженний Василію, і всіх преподобних образ учення. Маючи сміливість перед Богом, моли його, щоб спастися душам нашим» (Вечірня, Обрізання ГНІХ, Слава:... настихирі). Амінь.

Кир Ігор (Возьняк)
14.01.2010, с. Брошки

За матеріалами http://www.ugcc.org.ua/