Секретар Папської Ради сприяння єдності християн єпископ Браян Фаррелл LC повернувся з цьогорічної сесії католицько-православного богословського діалогу і розповів Радіо Ватикану про генезу поділу Церкви у Індії.

Єп.Фаррел: Кажучи дуже коротко, християни були присутні в Індії від самого початку христинства. І варто памятати, що 1400 років жили самі по собі. Їх контакти з іншими Церквами були надзвичайно рідкі і скупі. Виняток становили контакти з місіонерами, які прибували зі східних кордонів Персії. Але коли після багатьох років туди прибули місіонери з Заходу, то застали там живу християнську спільноту яка випрацювала власний спосіб життя і відправу Літургії. Спроба її європеїзації спричинила лише поділи у християнській спільноті. Як наслідок маємо не лише катоиків і православних, а і поділ між самими східними некатоликами. Щороку в Індії тому маємо сесію богословського діалогу між Католицькою Церквою в її різних обрядах і місцевими дохалкедонськими християнами. В реальності маємо дві окремі сесії діалогу, бо маємо дві окремі групи православних. Сам діалог відбувається за сприяння Папської Ради срияння єдності християн, тому я і є його модератором яке секретар цієї дикастерії.

- Яка була тема цьогорічної зустрічі?
У цьому році святкувалась 25-річниця візиту Івана Павла ІІ до Індії. Власне цей візит дав початок діалогові, бо це власне Іван Павло ІІ висунув цей постулат. Необхідно було ще декілька років, щоб це зреалізувати, але це вдалось. І цьогорічна сесія була пригадуванням цього візиту.

- До того католики і православні не підтримували взаємних стосунків?
Вони контактували на локальному рівні, оскільки всі жили у тому самому місці, в тих самих містах і селах. Однак, бракувало волі до справжнього діалогу, взаємного порозуміння з метою більшої єдності і солідарності між християнами. Але це змінилось. І це дуже цікаво. Бо в останніх роки ми не лише розмовляли про те, що нас ділить, але нам вдалосб дійти до порозуміння, і то в дуже конкретних питаннях, які мають вплив на життя тисяч христиня, особливо тих, які виїхали з Індії… (наприклад, кілька тисяч з них працює в країнах Перської Затоки чи взагалі на Близькому Сході). Ми досягли порозуміння в справі спільного користування церквами, цвинтарями, уділення Таїнств, а також щодо мішаних подруж.     Це порозуміння стає проти реальних проблем християн в діаспорі іі є великим кроком вперед.

-Чи таке порозуміння можна було б застосувати також у інших регіонах світу, де богословських діалог між католикамиі православними зустрічає перешкоди?
У жодному випадку я би не хотів, щоб це було для нас відмовкою для застою в теологічному діалозі, але варто сказати, що практична співпраця такого плану існує вже в багатьох місцях, наприклад, на Близькому Сході.  Однак правла, що це не загальне і не стосується всіх церков. У цьому сенсі, думаю, цю модель можна було б застосувати десь інакше, щоб католики і православні, які живуть в тому ж місці чи тіцй самій родині, могли виражати свою віру більш відкрито, а при тому взаємно поважати один одного.

За матеріалами: Radio Watykanskie