У родинах християн, як і в будь-яких інших родинах, одного дня постає питання: «Чи вести дитину в дитячий садок?» Багато родин зі стійкими християнськими переконаннями побоюються, що садочок справить шкідливий вплив на дитину. Інші ж вважають, що цей вплив аж ніяк не можна порівняти з користю від дитячого садочка. Хто має рацію і як вирішити це непросте питання?

Спершу пропоную звернути увагу на реальну користь від дитячого садочка. Педагоги із різним світоглядом усе-таки сходяться на думці, що дитсадок потрібен і є корисним, коли:

• Батьки зовсім не мають змоги бути з дитиною вдома. Жінка, як правило, мусить виходити на роботу відразу по закінченню декретної відпустки, а то й швидше;
• Дитина не має змоги спілкуватися з ровесниками;
• Батьки не можуть забезпечити дитині доброї підготовки до школи. Нова шкільна програма розрахована на те, що дитина буде мати деякий рівень готовності до школи. Тому віднедавна в Україні запроваджено обов’язкову дошкільну освіту;
• В родині не створено нормальних психологічних і побутових умов для розвитку і виховання дитини. Дуже сподіваюся, що цей пункт не стосується християнських родин.
•  

Справді, саме підготовка дитини до школи є найголовнішою причиною потреби в садочку. Тому, якщо сім’я має змогу потримати дитину вдома, краще віддати її до садочка лише на рік перед школою. Цього буде цілком достатньо для підготовки до школи.

Ще з часів СРСР у народі побутує думка про корисність виховання у колективі. Попри всю повагу до визначних радянських педагогів, не можна вважати цю думку абсолютно правильною. В усі часи (і в біблійні також) маленькі діти виховувалися в родинах, біля матері. Інша річ, що ті родини були здебільшого багатодітними. Перші ж садочки були створені саме при великих заводах, аби пильнувати дітей, чиї матері працювали на виробництві. Висновки зробіть самі.

Якщо ж батьки не мають можливості виховувати дитину вдома і змушені водити її в садочок, слід у міру можливості вберегти малюка від шкідливого впливу дитсадка.

Найперший захист – це, звичайно, хороша основа. Якщо дитина бачила і бачить у своєму домі лише взірець християнського життя, мудрі настанови і любов, то їй будуть нестрашні зовнішні впливи. Швидше, дитина сама зможе змінювати світ навколо себе. Та якщо батьки вчать християнству лише на словах, то така основа буде подібною на дім, збудований на піску. Будь-яка буря зможе повалити ще й так нестійкі підвалини дитячої віри. Тож, дбаючи про безпеку віри дитини, спершу подумайте: чи жива ваша власна віра?

Та все ж, і справді, існує небезпека того, що дитину в дитсадку навчать якійсь єресі. Введена нещодавно нова програма передбачає майже повну свободу дій вихователя щодо методів і форм навчання, навіть щодо тематики занять. Тобто, вихователь може користуватися на заняттях тим, що вважає за потрібне. От і використовують деякі не дуже обізнані вихователі, навіть самі того не знаючи, відверто язичницькі обряди і традиції. Наприклад, на занятті ознайомлення з природою діти ходять в сад притулятися до дерев, аби їм передалась позитивна енергія і сила рослин, знайомляться із знаками гороскопу, дізнаються про найрізноманітніші забобони.

Особливо багато жахливих оман сьогодні чекає на дитину в кабінеті психолога. Тут і зодіак, і фен-шуй, і різні мантри, мандали, веди, афірмації, і елементи навіювання під виглядом релаксацій…

Якщо батьки відчувають відповідальність за свою дитину, їм потрібно заздалегідь дізнатися, чи у садочку не практикують нехристиянські звичаї. Наприклад, в одному садочку з метою профілактики грипу групові приміщення обкурювались якоюсь «надзвичайно ефективною ведичною травичкою», в іншому психолог вів гурток йоги для дітей.

Поспілкуйтеся з завідувачкою, з вихователями і психологом. Розкажіть про свої переконання. Якщо ж працівники будуть посилатися на програму і вимоги Міністерства освіти, знайте, що те ж Міністерство забороняє будь-яку релігійну агітацію і використання ненаукових знань і методів для виховання дітей. Ви і ваша дитина маєте право на свободу віри і совісті, і ніхто не може втручатися в духовне життя вашої родини.

Якщо ж прикрий випадок вже стався, не осуджуйте педагога, а поясніть дитині, що вихователь чи психолог помилились, а насправді так не має бути. І тут уже залежить від вас, чий авторитет виявиться для дитини більшим: ваш чи Марії Петрівни.

Нехай Бог дасть вам мудрості у нелегкій справі виховання дітей!

Джерело: skrynyabook.com