«Вчинімо наше серце, як місце, де замешкує Бог, що не може терпіти жодних ідолів та примар. Не лякаймося! Киньмося в Божі обійми і служімо вірно Богу, прославляючи й благословляючи його».

З таким закликом і побажанням, владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ Львівський УГКЦ, звернувся до представників монашества під час Божественної літургії, яку Архиєрей відслужив 15 лютого на празник Стрітення Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа у храмі Святого Великомученика Йосафата (м. Львів, вул. Замарстинівська, 134).

Під час проповіді Архиєрей звернув особливу увагу на постать блаженного священномученика Миколая Чарнецького, який: «Беззбройний та ув'язнений, довіряючи Богу у терпінні, переміг безбожний апарат. Скорений тілом, ув'язнений в камері, але не скорений духом, бо боровся праведною борнею і переміг світ, диявола та його поклонників».

Пригадавши, що блаженний Миколай чернецький став редемптористом-місіонарем, посвятившись цілковито Богу, владика Ігор закликав богопосвячених осіб до поширення місіонерського духа любові, не жаліти себе, а молитися та постити, щоб дух панував над тілом і провадив тіло, а не воно керувало духом. «Гідно реалізуймо наше покликання та послання, котре походить від Бога, а здійснюється у Церкві та нашій спільноті. Хай ім'я Господнє благословиться усім нашим єством», - сказав владика.

Варто пригадати, що празник Стріення ГНІХ є Днем богопосвячених осіб. В Українській Греко-Католицькій Церкві на території України діє 12 чоловічих чинів та згромаджень. Разом нараховують 648 членів, з них 34 новики, 43 кандидатів.

До 1945 року на Україні нараховувалося 8 жіночих чинів та згромаджень. На сьогоднішній день розвивається 19 жіночих монаших спільнот. Разом нараховують 812 членів, з них 47 новики, 22 кандидатів.

Дізнатися більше про життя і діяльність богопосвячених осіб, можна завітавши на інтернет сторінку «Монашество Української Греко-Католицької Церкви».

о. Павло Дроздяк,
прес-секретар Львівської архиєпархії

Слово Архиєпископа Львівського
на празник Стрітення Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа

Радіймо і навчаймося від Марії, матері Ісуса, котра дуже докладно виконувала приписи закону. У тій точності суттю не був час, наприклад, восьмий день обрізання чи сороковий день, але велика любов і пошана для Бога, якою була просякнута Пресвята Марія. Любов до Бога спонукала її з усіма найменшими деталями виконувати приписи закону, бо так велів її люблячий Господь. У єрусалимську святиню приходило багато людей, котрі мали різні потреби: чинили подяки, просили здоров'я, влаштування життя дітей, подружні справи, сусідські відносини, старість, майно, хвороби тощо. Двоє осіб виявились відмінними людьми - праведний Симеон і пророчиця Анна. Ці особи похилого віку, були цілковито затоплені в Господі. Вони ходили у своїх мислях з Богом і зустріли Бога, Спасителя, в людському тілі у святині. Симеон і Анна, побачивши маленьке кволе дитя на руках Марії, пізнали у ньому Бога, прославляли його і розповідали про нього усім, хто чекав визволення Єрусалиму. Богобоязливий Симеон взяв на руки дитя Ісус і промовив до Марії досить строгі слова, що це дитя буде багатьом як знак падіння й підняття, а їй самій меч прошиє душу. Вона, Мати Бога, не отримала жодних слів запевнення від Господа про спокійне й безпечне життя, навпаки, - повинна кинутися й обняти вирій терпіння. Жодного натяку на вигоди, Симеон керував її погляд на гострий меч. Відомо, що невдовзі після народження Божого дитяти, дуже очевидно, що після того, як Ісуса принесли сорокового дня у храм на викуп, згодом прибули три царі, після цієї зустрічі, у певному часі, Спасителя потрібно було нести у Єгипет, рятуючи від злочинної руки Ірода. Божі люди не шукали собі затишного й вигідного життя, для таких осіб важливий внутрішній мир, спокій та глибоке життя з Богом. Марія не впала у паніку, коли почула тверді слова, не далася опанувати жодній тривозі та диву, а усе приймала з благородним спокоєм та великою довірою до Бога, як волю Всевишнього Творця. Пресвята Діва мала велику пошану до Господніх планів, не критикувала їх, а разом з тим і пов'язаних осіб, бо завжди старалася виконати веління Господнє найкраще, виявляючи йому любов та довіру. Для неї важливо було те, що написане у книзі Макавеїв: «Яка б не була воля неба, нехай вона станеться» (ІМак 3,60). Гідний пошани Симеон повідомив її про меч і це почалося незабаром, вночі, втікаючи від Ірода, святі особи пустилися в дорогу у Єгипет. Мабуть, воїни царя, шукаючи дитя Ісус були недалеко від святої Родини, тому ті, знову, не могли чекати дня, лише вночі були змушені кинутися в обійми втечі. Ось, яка доля, строга доля, очікувала найбільш святих і праведних осіб, що жили коли-небудь на землі. Долю трудно вибрати, подібно, як батька й матір, людям самим потрібно творити добру долю, навіть тоді, коли проти нас спрямований меч і переслідування. Євангеліст Лука не згадує про втечу до Єгипту. Він розповідає про повернення родини в Галилею, звичайно, це відбулося після смерті кровожерного царя.

Кожна євангельська розповідь має за мету навчити нас любові Бога та любові ближніх, на цьому опирається закон Господній. Хто бажає осягнути праведність і спасіння, така особа не може оминути зростання в любові до Бога та ближніх. Сьогодні у цьому храмі зібралося чимало чернечих осіб на молитву, бо цей день спеціально посвячений тим особам, хто цілковито віддав себе в руки Бога. У цій церкві знаходяться мощі великого праведника, ченця і владики Миколая (Чарнецького). Він був священиком, вченим викладачем і глибоким духовником у Семінарії, але, залишив усе, щоб стати редемптористом-місіонарем, посвятившись цілковито Богу. Теж і його життя не було встелене лаврами. На його долю пройшлося строге випробування радянських допитів і з побиттям, судом та в'язницями. Усе витерпів, все переніс та переміг зло, вийшов переможцем над великою комуністичною й атеїстичною державою. Беззбройний та ув'язнений Владика, довіряючи Богу у терпінні, переміг безбожний апарат. Скорений тілом, ув'язнений в камері, але не скорений духом, бо боровся праведною борнею і переміг світ, диявола та його поклонників. «Праведник покійний осуджує безбожників живучих..,» (Мудр 4,16). Тепер цей святий муж живе посеред нас, допомагає нам з небесних висот, заступається перед Богом за свою Церкву та за свій народ.

Дорогі, достойні ченці і черниці, не забувайте, а поширюйте у своєму серці славу Господню й любов до ближніх. Не гасіть у собі місіонерського духа любові, навпаки, поширюйте його. Можливо життя праведників закидає нам наше духовне безсилля, а для нас це добре, коли «... праведник по-доброму б'є мене й виправляє...» (Пс 141,5). По закону Божому, по житті нашого Спасителя, Пресвятої Богородиці та святих неба орієнтуємося на наші успіхи чи падіння. Вони нас б'ють та поправляють, підганяють у духовному зростанні. Вчинімо наше серце, як місце, де замешкує Бог, що не може терпіти жодних ідолів та примар. Не лякаймося! Киньмося в Божі обійми і служімо вірно Богу, прославляючи й благословляючи його так, як це виконали праведний Симеон та пророчиця Анна. Ця достойна жінка не зважала на свій похилий вік, а споглядала Бога, перебуваючи в храмі та служила Богу вдень і вночі «молитвою і постом». Ці праведні особи, велетні духа, не складали присяги чистоти, слухняності і убозтва, але, на практиці усім своїм життям, до вичерпання сил та глибокої старості вірно служили Богу. Які це благородні душі! - бо вони повністю віддалися Святому Духові.

Звертаюся до вас, найперше, до ваших чернечих душ та прошу плекати духа ревності в служінні Богу, посвячуючись своєму народові та святій Церкві. Свята Анна залишила усе, що мала, прожила усього сім років зі своїм мужем, а решту свого вдовиного життя посвятила Богу. Мабуть, вона не була із бідної родини, коли згадується ім'я її батька та їхнє покоління. Але ради Бога, задля зустрічі з Ісусом, стала убогою та простою молитвеницею, щоб зустріти його. Жила довгими роками у приготуванні й удостоїлася бажаної зустрічі. Усі, миряни та особи чернечого стану, приготовляймо наше серце, старанно, до щоденної зустрічі з Господом у святім Причасті та до мирної зустрічі з ним у вічності. Не жаліймо себе. Молімося та постьмо, щоб дух панував над тілом і провадив тіло, але не воно керувало духом. Гідно реалізуймо наше покликання та послання, котре походить від Бога, а здійснюється у Церкві та нашій спільноті. Хай ім'я Господнє благословиться усім нашим єством. Вітаю усіх вас з благородним днем, що присвячений особам у чернецтві. Хай благословення Боже спочине у ваших душах!

+ Ігор (Возьняк),
Архиєпископ Львівський УГКЦ

15 лютого 2011 року Божого, храм Святого Великомученика Йосафата (оо. ЧНІ)

фото: Віра Ценглевич

ФОТОРЕПОРТАЖ

Джерело: www.ugcc.lviv.ua