Слово Високопреосвященного Митрополита Львівського
на празник Різдва Христового

Мт 2,1-12.
Преосвященніший митрополите Мєчиславе,
Преосвященний владико Венедикте,
Всесвітлі, всечесні та преподобні отці, сестри,
Високодостойні представники Обласної та Міської влади,
Любі брати й сестри, милі богомольці,
Достойні молільники біля екранів телевізора,

дякую усім вам за спільну молитву, яку чинимо в ім’я Пресвятої Тройці, а сьогодні, особливо радіємо святом народження Ісуса Христа, його приходом на землю у людському тілі. Зачатий у лоні Пресвятої Діви Марії за дією Святого Духа, Бог став людиною, подібним у всьому до нас, крім гріха, бо він своєю Божою силою переміг диявола та його служителів. Приймімо щиро до наших сердець народженого Господа, його навчання, даймо йому простір діяти у нашій душі, відмежуймося бездоганним життям від усього нечистого й скверного, а Бог змінить наше життя на краще.

Пригадаймо собі: кому 2012 років тому  була сповіщена радісна подія про Різдво Спасителя? Святе Писання описує: «І були в тій землі пастухи… Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони перейнялися великим страхом. Та ангел сказав їм: Не бійтеся… для вас народився сьогодні в місті Давидовім Спаситель…» (Лк 2,8-11). Ангели - посланці Господні, що в покорі виконують Божий задум. Колись, повний миру архангел Гавриїл сповістив: Радуйся, Благодатна… «І ось, зачнеш в собі і народиш Сина, даси йому ім'я Ісус» (Лк 1,31). Дякуючи Божій Матері, можемо разом з нею співати: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Богові, Спасі моїм» (Лк 1,46-47). Маємо велике право й необхідність радіти разом із убогими простими пастухами народженням Сина Божого. Вони спішили поклонитися, віддати належну шану до кінця незнаній і незбагненій таємниці, яка укрилася у їхній знахідці перед Марією і Йосифом у особі маленького, щойно сповитого дитятка Ісус, яке лежало у яслах. Довірмося Богу! Це диво народження  ГНІХ сталося 2012 років тому. Стараймося, хоча б сьогодні, у день Різдва ГНІХ відкинути наші журби й турботи, ставши думкою біля Господнього дару - ясел маленького Ісуса. Хай відроджується у наших серцях віра, надія, любов до Бога та ближніх. Відкиньмо зло, гріх та образи. Переповнені вірою, як і в свій час пастушки, ми прийшли до церкви, щоб віддати нашому Месії - доземний поклін із глибини нашої душі, бо «в людськім тілі Божий Син прийшов нині у Вифлеєм…». Прийшов до людських вифлеємських душ, часто не готових прийняти його. Праведна мати Тереза із Калькути закликала, щоб привітати Ісуса Христа на Різдво не в холодному вертепі нашого серця, а серцем, сповненим любові й покори, серцем чистим, непорочним і гарячим від любові до ближніх. Виходячи із церкви, наповнені світлом Різдва Христового, несімо одні одним радість душі та обличчя, співчуття і допомоги, «різдво» прощення, надії і любові у наших серцях. Не гасімо свічки «різдва» нашої душі, не ховаймо взаємного світла любові. Даруймо всім радість й мир народженого Божого Дитятка, і Бог Миру буде з нами! Хай Різдвяна свічка, яка є символом перемоги над темрявою, сповіщає про те, що ми - Божі діти, які виявляють любов до Бога через любов до ближнього. Велика радість наповнила небо й землю, бо Господь сповнив свою обіцянку, яку заповів ще в раю: Бог прийняв людське тіло, щоб підняти й обожнити його в простій людині. Зважаймо на наше духовне життя, дорожімо кожним нашим подихом, нашим поглядом, щоб чинити добро у світі, яке приєднає для нас Божу благодать.

Звичайно, що дуже трудно для більшості нашого народу в здобуванні засобів існування, гідного матеріального життя, коли шаленіє криза, а у нас - вже 20 років. Бракує місця праці для багатьох людей, що змушені залишати рідних, свій край та подаватися на чужину, щоб утримувати свої сім’ї. Більшість з наших людей своїм станом прирівняні до убогих пастухів, які з великим трудом дають собі раду в житті, бо бракує місця праці. Багато подяки потрібно складати тим особам, хто пропонує людям бодай мізерний заробіток! Жаль, але видається так, що протягом 20-ти років незалежності України ми стаємо все убогішими й менш забезпеченими. Ніби хтось спеціально планує, щоб вчинити людей бідними й злиденними. Дехто з економістів пророкує, що протягом двох років подібного економічного стану в Україні, 27 відсотків людей опиняться нижче прожиткового рівня. Встати із колін вдасться лише тоді, коли спільно піднімемо руки до Бога, щоб захистив наш народ від біди та нещастя. Ми віримо у те, що Господь рядить світом, а люди - тимчасові, які міняються і прийдуть кращі у наше суспільство. Чому говорю про це сьогодні, у день великого свята Христового Різдва? Тому, що Бог близький нам своєю убогістю та своєю простотою життя. Він народився сповитий пеленами поза містом Вифлеємом, в дорозі по  перепису населення. На світ прийшов великий Князь, той, хто покликав нас до життя, той, хто дає людині безсмертну, невмираючу душу, прийняв крайню убогість, забуття та відкинення людським родом. Не прийняли його мешканці Вифлеєму, не мали місця у себе для Бога. Подібно, в наш час більшість людей не знаходять місця для Бога у своїх серцях, хоч знаходиться місце для багатства, кривди, погорди нужденними, несправедливості, гордині, забуваючи на простих людей та їхні потреби.

Хай народжений Ісус достукається до кожного людського серця: убогих та багатих, хворих та здорових, ув’язнених та вільних, забутих та рекламованих. Господь бо,  прийшов знищити духовне ярмо на шиї та розірвати кайдани несправедливості (пор. Єр 30,8), щоб допомогти своєму людові бути вільними та безпечними. Хай народжений Ісус витає у кожному людському серці, а свято його Різдва, хай приносить мир та злагоду в душах людей та безпеку життя! Ми віримо у добру зміну, бо з нами Бог!

Достойні сестри і брати, звертаюся до усіх вас, а саме: вірних УГКЦ, щоб взяти участь у зборі коштів на закінчення будівництва собору в Києві. Два роки тому один із вірних нашої Церкви, що мешкає у Самбірському районі, звернувся із пропозицією ще до Блаженнішого Любомира, щоб збірку із коляди віддати на собор. Наш Синод підтримав цю ініціативу. Просимо усіх вас внести свою лепту у будову храму в Києві. У наших церквах є картки із благословенням Блаженнішого Святослава, просимо придбати їх, щоб внести кожен свій вклад у будівництво церкви. Це – наш храм і ми усі відповідальні за його будівництво. Заохочую, взяти активну участь у цьому і по вашій можливості підтримати цю необхідну акцію.

Бажаю усім радісних свят Христового Різдва, щасливого Нового року, Господнього благословення, радості, миру, рівноваги, здоров’я та простоти у прямуванні до вічного життя із Богом! Хай у наших сім’ях панує любов та злагода, а в нашій Україні спокій та лад! Дякую усім за спільну молитву! Особливу вдячність висловлюю працівникам телевізії - хай Господь благословить вас духовними дарами, натхненною працею та добрим здоров’ям у Новому році! Христос раждається!

+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ,

Архикатедральний Собор Святого Юра, 7 січня 2011 р.Б.

Джерело: ugcc.lviv.ua