//

Чому у Швеції немає кризи покликань?

Католицька Церква в нордійських країнах не є чисельною, але показує несподівану життєву силу, що насамперед виявляється оживленням покликань. На 282 тисячі католиків місцева Церква має 31 семінариста, не враховуючи 33-ох семінаристів неокатехуменального руху. Особливо гарна ситуація у Швеції, яка має 17 семінаристів на 103 тисячі католиків. Такою статистикою може похвалитись мало яка європейська єпархія (у Відні на 1.3 мільйона католиків є 30 семінаристів).

 


З чого випливає цей несподіваний динамізм скандинавського католицизму? О.Федерік Хайдінг ТІ, викладач університету Ньюмена в шведській Уппсалі, пояснює, що першопричиною є те, що більшість тих семінаристів прийняли віру в дорослому віці, а їхнє рішення про священство виникає із глибокого зв’язку з Христом.

 


Існують також суспільні чинники, які полегшують таке рішення. Останнім часом покращилась атмосфера суспільства, віра перестала бути темою табу, існує потужне зацікавлення вірою . Хоча в нордійських країнах роками велась політика лібералізації і позбування всяких обмежень, власне тепер люди почали реагувати. Католицька Церква, на відміну від домінуючої лютеранської, не належить до естаблішменту, тому може набагато вільніше висловлювати свою позицію, свій супротив, незважаючи на публічну думку.

 


На думку о.Хайдінга, ще одним фактором є сімейний характер католицизму, який виникає із невеликої чисельності Церкви. Її організація має більш горизонтальну, ніж ієрархічну структуру, що досконало вписується у скандинавську культуру управління. Місцеві католики не є антиклерикалами, вони цінують своїх священиків, а це допомагає прийняти позитивне рішення у відповідь на покликання до священства.     

 

За матеріалами: http://pl.radiovaticana.va