Цьогорічна просфора в українських греко-католиків була дещо унікальною – на ній були присутні одразу два Блаженніших – Блаженніший Любомир і Блаженніший Святослав.

Цей захід, який вже кілька років поспіль Греко-Католицька Церква організовує в Києві, став наче ще одним Різдвом, але вже тут у Києві. Це завжди нагода зустрітися з великою греко-католицькою родиною в столиці України і відчути, як з кожним роком міцніє наша спільнота…

Блаженніший Святослав як Предстоятель Церкви говорити до гостей вийшов на сцену.

«Ми сьогодні зібралися, щоби поділитися благословенним хлібом, який ми називаємо просфора. Хліб – це якраз є символ воплоченого Бога – нашого Творця і Спасителя, який прийняв на себе людське тіло, щоб бути видимо присутнім тут між нами. І так, як оцей один хліб, але розподіляється на безліч частинок, аби всіх об’єднати і наповнити життям, так і ця сьогодні спільна спільна просфора, з одного боку, має показати нам близькість Бога до нас, з іншого – дати нагоду бути разом, бути єдиними. Нагоду привітати один одного і поділитися тою радістю, яку тепер переживаємо. Хочу щиро подякувати всім, хто прибув на цю родинну просфору, аби тим спільним хлібом поділитися», – сказав Глава УГКЦ до гостей просфори.

На просфору прибули «брати і сестри» з різних куточків України, а навіть і з-за кордону. Зокрема, прийшли Апостольський Нунцій в Україні Архиєпископ Томас Едвард Галіксон, Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор (Возьняк), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ Владика Богдан (Дзюрах), Єпископ-помічник Київської архиєпархії Владика Йосиф (Мілян), численне духовенство, політики: Тарас Чорновіл, Іван Васюник, Ганна Герман, Арсеній Яценюк, Анатолій Матвієнко та інші, митці, науковці, парафіяни з храмів Києва та області, численні жертводавці будівництва Патріаршого центру УГКЦ у Києві.

«Дякую, – промовляв Блаженніший Святослав до гостей, – що ви сьогодні хотіли бути тут – у серці нашої України – у стольному граді Києві – у серці Української Греко-Католицької Церкви, щоб разом зі мною – молодим Главою цієї Церкви – тим хлібом поділитися. Особливо хочу подякувати всім жертводавцям, які підтримували і підтримують будівництво нашого Патріаршого собору тут у Києві. Цей всенародний храм є видимим символом єдності нашого народу, який розпорошений по різних континентах, але має єдине серце, єдину душу, єдиного главу і батька».

Потім Блаженніший Святослав запросив усіх до молитви. Після – підійшов чи не до кожного гостя, щоб привітатися і подякувати за присутність.

Блаженніший Любомир у свою чергу привітав усіх з празником і попросив дозволу кинути «оком у минуле»:

«Це святкування, що називається просфора, почалося ще кілька років тому. Ми застановлялися, як подякувати отим добродіям, які своїми пожертвами допомагають цей Собор поставити. І прийшла така спасенна думка, якби ми в Різдвяний час тих усіх добродіїв з цілої України і навіть з-за кордону запросили, аби вони прийшли й ми разом могли заколядувати, а вони – побачити, як розвивається будівництво. Ми раді, що ми сходимося, але дозвольте мені щось вам сказати, бо я людина вже трошки старша й практична…»

І тут Блаженніший Любомир розповів одну бувальщину, яка б прямо заохотила благодійників пожертвувати кошти на собор:

«Після війни був один священик голландського походження на ім’я Веренфрід ван Страатен – засновник організації «Церква в потребі». Дуже багато допомагав усім у потребі, включно з нашою Церквою. Якось він приїхав до Кельна, мером якого був пізніше знаний канцлер Німеччини Конрад Аденауер. Священик приїхавши до Кельна, відчував, що треба прийти привітатися до Аденауера. Прийшов, привітався, представився і каже: «З вашого дозволу ми тут збиратимемо кошти для потребуючих людей по всій Європі», при цьому показав такий великий капелюх, в який він збирався збирати кошти, а Аденауер догадався, засунув руку в кишеню, витягнув 50 марок і кинув у капелюх. Аденауер відомий тим, що був надзвичайно мудрий державний муж, але також – своєю слабкістю: був трошки скупий.

Десь через десять днів отець Веренфрід закінчив свою місію у Кельні і прийшов до Аденауера попрощатися. Каже йому: «Пане мере, дуже вам вдячний, що мешканці цього міста мене так гарно підтримали. Я тут зібрав 97 тисяч марок. Який би я був радий, якби я звідси міг вивести 100 тисяч». Аденауер, який був мудрим чоловіком, здогадливим, сів за стіл, уже не пхав руку в кишеню, і написав чек на три тисячі марок», – закінчив бувальщину Архиєпископ і звернувся до гостей:

«…Сьогодні ви приїхали сюди й мали нагоду побачити, що вже зроблено для нашого головного собору. Гадаю, вам сподобалося, а мені прийшла така думка – може, у вашому серці десь щось там защеміло, і ви сказали собі: «Гм, так гарно! Але ще не закінчено. Якби ми на другий рік могли побачити вже закінчений собор?! Якби то було гарно!». Гадаю, я сказав усе, що треба», – сказав Блаженніший Любомир.

Після цього до Блаженнішого Любомира підійшов Блаженніший Святослав, щоб привітати зі святом. Потім старший Блаженніший покинув просфору, а гості продовжували колядувати й спілкуватися.

Департамент інформації УГКЦ

Інформаційний сюжет про свято телеканалу ICTV