У день представлення документу Verbum Domini Архиєпископ Микола Етерович презентував тему наступної ХІІІ Звичайної Генеральної асамблеї Синоду Єпископів Католицької Церкви, який проходитиме восени  2012 року у Ватикані на тему : «Нова Євангелізація як передавання віри». Після його доповіді своїми думками щодо нової євангелізації поділився Глава і Отець УГКЦ Святослав Шевчук:

"Наша Церква також роздумує про стратегію євангелізації.  Перш за все бачимо, що все життя Церкви є євангелізаційне.  Все, що Церква робить – це завдання передавати віру. Але коли сьогодні проаналізуємо, бачимо, що тематика наступної сесії Папського Синоду є дуже цікавою. Мова йде про нову євангелізацію як передавання віри. Не як нове навчання чи друкування нових посібників, чи навіть нових катехизмів. І тут, на мою думку, треба мати на увазі дуже важливий контекст.

В традиції нашої Церкви бачимо, що таким контекстом передавання віри найперше була родина. В нашій підпільній, переслідуваній Церкві ми зуміли зберегти віру саме через те, що батьки передавали її дітям. Це, можливо, найперший, первинний контекст передавання віри і євангелізації.

Ширший контекст – це спільнота, тому, що, якщо немає спільноти, немає тої особи, яка іншій особі передає віру, то тоді ця родина не має на кого опертися.

А ще ширшим контекстом є людський контекст.  Не може людина прийти до віри лише тоді, коли вона прочитає якусь гарну статтю чи гарну книжку. Віра передається від особи до особи. Сьогодні ми бачимо, що всі три контексти в сучасній культурі терплять кризу. Спосіб передавання інформації сьогодні є безособовий. Сьогодні люди між собою не спілкуються, навіть коли живуть в одному домі. Бракує того людського контексту, який є настільки важливий для передавання віри.

Друга річ: ми бачимо, що сучасна культура з її крайньою індивідуалістичністю руйнує спільноту. Наші парохії перетворюються на сукупність «анонімних християн», які приходять, але навіть той самий священик не має з ними особистого контакту.  Тоді передавання віри стає дуже анонімне. Коли мова йде про родину (можливо в нас в Україні воно ще так зберігається), бачимо, що найбільша криза країн старого християнства – в родинах віра вже не передається.  Навіть коли вже добре розпрацьовані структури катехизації, зокрема, як в латинській церкві приготування, скажім, до Першого Причастя, потім окреме приготування до Миропомазання, бачимо, що дуже часто важко знайти хресних батьків, які би дійсно були добрими християнами, були би нерозлученими. Більше того, дуже часто батьки привозять дітей на катехизацію, потім їх забирають з Церкви, а самі не беруть участь ні в Богослуженнях, ні в інших речах. Залучити батьків до катехизації своїх дітей стає щоразу важче,  навіть на Заході, коли  катехизація родини стає необхідною умовою для приготування до Святих Тайн. 

Отож, ми бачимо, що всі ті три  контексти,  які були важливими для передавання віри, в сучасній культурі терплять кризу і, фактично, є відсутніми. Я думаю, що дуже глибоким  є завдання , яке поставив Святіший Отець перед Церквою: «Як нам тепер передавати віру наступним поколінням?»