//

Біоетичний лабіринт: Принципи медичної інтервенції

Не все, що можливо технічно здійснити, є морально прийнятним. Це, на перший погляд очевидне, твердження, в практиці є дуже часто під питанням. Нащодень нам значно краще керуватись критеріями прагматичної ефективності, ніж тягнутись за вимогами моральної прийнятності. Дається це нам досить важко, тому що добро не завжди легко розпізнати,  вже не кажучи про те, щоб за ним йти.


Кожна людська дія, вчинена свідомо і добровільно, підлягає моральній оцінці, яка базується на трьох колонах: розрізнення моральної вартості вчинку самого в собі, тобто його внутрішньої цільовості і природи; розрізнення наміру особи, тобто причини, з якої ця дія виконується; а також обставин, які супроводжують цю дію. Якщо якийсь з цих елементів є злим, то весь вчинок є негідним.  Іншими словами, жодні обставини, найкращі намірення не змінюють факту, що вбивство є вбивством, чужоложство є чужоложством, а брехня - брехнею. Так і навіть найкращий вчинок, якщо він вчинений зі злих мотивів, є злим. Найкраще проведена хірургічна операція, якщо остаточною ціллю та наміренням лікаря є здобути популярність і славу, не має вартості вчинку милосердя.


Критерії моральної оцінки людських вчинків дозволяють розпізнати його моральну вартість до того, як він буде вчинений, що дозволяє запобігти злим і шкідливим вчинкам, які вдаряють по гідності людської особи. Від їх виду залежить влучність оцінки.


Медицина є, без сумніву, специфічним простором життя. Тут зустрічаються між собою знання і безпорадність, здоров’я і хвороба, спокуса прагнення до найкращих ефектів з обмеженнями, які ставить правда про людську природу і гідність. Деякі біоетики, перш за все з протестантських і світських кіл, постулюють свого роду моральну автономію медицини. Пропонують створити біоетичні принципи, які будуть незалежними від загальнозобовязуючих моральних критеріїв, які виникають з природного закону. Аргументують це тим, що загальні етичні принципи не можна адекватно застосовувати до такої специфічної галузі, як медицина.


Вони помиляються. Центральним пунктом медицини є людина, та сама людина, яка працює на фабриці, створює сім’ю, подорожує, торгує… Нема жодних приводів для того, щоб принципи моральної поведінки відносно іншої людини змінювати чи заміняти. Навпаки! Власне тому, що медицина зосереджується на беззахисній людині і її терпінні, абсолютно необхідно розпізнавати і застосовувати моральні вимоги з конкретним радикалізмом.


Етика, а, отже, і біоетика є «твердою» наукою, оскільки опирається на відношенні до правди і добра: правди про те, ким є і має бути людина, і добра, яке їй було довірене. Над правдою і добром ми не маємо влади. Ми не окреслюємо, що правдиве, а розпізнаємо. Не вибираємо собі, що є добре, але приймаємо те, що було нам дано. Очевидно, ми вільні. Можемо не прийняти. Можемо відкинути. Але навіть тоді, коли відкидаємо правду і добро, вони не втрачають своєї природи. Відкинена правда залишається правдою, відкинене добро також залишається собою. Моральний виклик, який ми не прийняли, залишається як звинувачення в зраді того, що було нашим обов’язком. 


Допомогою в розпізнанні морального обов’язку є випрацювані роками (а то і віками) принципи, які відносно біоетики називаємо принципами медичної інтервенції. Їх є багато. У наступних статтях будемо їх почергово пізнавати і аналізувати. Але вже зараз варто перелічити найважливіші. Ними є : принцип цільовості, принцип пропорційності, принцип вибору меншого зла, принцип дій з подвійним наслідком. Їх треба знати і розуміти, якщо хочемо правильно розпізнати моральний обов’язок як зі сторони медика, так і пацієнта; їх треба знати і розуміти, щоб оцінити їх поступки.


Чи не можна дати собі раду без них? Чи не досить нашої моральної інтуїції? Може і досить, хоч в питанні безпеки на дорозі самої інтуїції водіям не вистачає, тому і потрібні правила дорожнього руху. В питанні морального життя, а отже і біоетики, справа набагато серйозніша. Крім того,  зобов’язуючий характер має совість вже добре сформована, тому відмова від формації совісті одночасно ставить під сумнів її компетентність. Тому, якщо хочемо добре поступати - потребуємо ясних принципів правильно збудованої етики. А якщо не хочемо… Що ж, ніхто нас не стримує, хоч ціною за нашу впертість буде терпіння, а може і смерть не одної людини.

 

ks. Piotr Kieniewicz MIC

За матеріалами radiovaticana.org

Біоетичний лабіринт – Назвати дитину на ім’я
Біоетичний лабіринт: Питання про суть терпіння
Біоетичний лабіринт: Відколи пацієнт є людиною, відколи людина є пацієнтом?
Біоетичний лабіринт – істина і добро чи моя примха
Біоетичний лабіринт – подвійне обличчя перинатальної медицини
Біоетичний лабіринт – смертна кара