//

Біоетичний лабіринт: Принцип вибору меншого зла

Аргумент, що краще вибрати менше зло, ніж більше, звучить у біоетичних дискусіях досить часто, хоча зазвичай – невпопад. Бо там, де його правильно застосовують при конкретному рішенні, вибір здійснювався інтуїтивно і не було потреби вести довгу дискусію на цю тему. Коли доходить до дискусії, то зазвичай проблема полягає в якійсь контроверсії, в якій, з одної сторони, є не до кінця висловлена, скрита в сумлінні, моральна інтуїція, а з другої - так званий «здоровий глузд», який дивним чином пробує знайти оправдання своїм рішенням.


Принцип вибору меншого зла – як вказує сама назва – накидає обов’язок вибору зла меншого. Проблема полягає в окресленні того, що ж є меншим злом, що в значній мірі обумовлено візією людини і прийнятою системою вартостей. Якщо концепція людини замикається у біологічній сфері, а вартість особи окреслюється мірою психологічної зрілості, то ці критерії матимуть вирішальний характер. В той же час, зло обмежується до невластивого функціонування органів і тканин, психічних захворювань та до менших чи більших обтяжень через контузії. Іншими словами, зло має фізичний вимір. В свою чергу, якщо приймається інтегральна концепція людської особи, яка обіймає рівним чином  біологічну, психологічну, суспільну і духовну сферу, то тоді  також появляється категорія морального зла, яка не обов’язково пов’язана з досвідченням болю чи якогось дискомфорту.


Можливі три ситуації дилеми щодо вибору напрямку дій: вибір між злом моральним і злом моральним, злом фізичним і злом фізичним, і злом моральним і злом фізичним.


Доки вибір між одним і другим злом залишається в окресі однієї групи, відносно легко окреслити, яке з них є більшим. Смерть є гіршою, ніж втрата руки, вбивство дитини через аборт є гіршим, ніж контрацепція. Гірше, коли вибір повинен здійснитися між злом по своїй природі фізичним і злом моральним. Це реальності різні по якості, а значить непорівняльні. Однак парадоксально, що власне добре розуміння принципу вибору меншого зла дозволяє перебороти ці труднощі і зробити добрий вибір.


Самого окреслення різниць у шкалі зла не достатньо для того, щоб розпізнати моральну повинність. Тому треба покликатись на більш фундаментальні правила, а зокрема на наказ чинити моральне добро і заборону чинити моральне зло. З них виникає, що у жодній ситуації не можна свідомо і добровільно вибирати моральне зло як ціль свої вчинків, і як засіб досягнення цілі, навіть найвищої.


Якщо так, то моральне зло завжди більше від зла фізичного. У ситуації вибору між терпінням (тобто злом фізичним) і гріхом (тобто злом моральним), принцип вибору меншого зла наказує вибрати дорогу можливо і важчу, але морально гідну, тобто згоду на переживання фізичного терпіння. Принцип вибору меншого зла наказує зробити вибір серед тих можливостей, які можна зробити людині, а значить серед морально гідних вчинків. Не все, що є технічно можливим, не все, що корисне з прагматичного погляду, задовольняє цю умову.


Критерій гідності дозволяє розв’язати також дилему вибору між меншим і більшим моральним злом, наприклад, як у наведеному вище виборі між абортом і контрацепцією. Треба відверто сказати, що це лише видимість дилеми, якщо жодної з доріг не можна вибирати. Не можна робити менше моральне зло (а, отже, не можна робити меншого гріха) для того, щоб уникнути поважнішого зла, бо не існує ситуації, в якій людина є змушена грішити.  

  
Це правда, що можна уникнути народження дитини, не допускаючи її зачаття, але для того, щоб того зачаття не було, не обов’язково вживати контрацепцію. Такого ж ефекту можна досягнути іншими засобами, тобто через періодичне сексуальне утримання. Це важча дорога, яка вимагає певного зусилля – хоч значно меншого, ніж про це твердять пропагатори контрацепції. Однак треба усвідомлювати, що кожен прояв відповідальності, пов'язаний із зусиллям людини, з моральними роздумами,  рішеннями і прийняттям їх наслідків.


У медичній практиці вибір меншого зла, з однієї сторони, каже однозначно боронити гідність особи – як хворого, так і медика, який надає допомогу – а з другої, вказує дорогу вибору використовуваних технік. Лікар, маючи до вибору дії, порівняльні щодо своєї терапевтичної ефективності, має обов’язок застосовувати ті, які менш обтяжливі для хворого. Очевидно, що якщо вибір здійснюється між мало обтяжливою, але і мало ефективною терапією, і втручанням дуже обтяжливим, але більш результативним і яке дає кращі результати, то така дилема не підлягає принципові вибору меншого зла власне з огляду на значущу різницю у ефективності цих дій, а відноситься до принципу пропорційності.


Дещо інакше принцип вибору меншого зла виглядає зі сторони пацієнта. Він має право до якомога найменш обтяжливої діагностики чи терапії, однак в деяких ситуаціях не має обов’язку цим правом користатись. Наприклад, з огляду на прагнення зберегти свідомість  і контакт з найближчими він може відмовитись від протибольової терапії, обмежуючи дози до абсолютно необхідного мінімуму. Для такого рішення необхідна, очевидно, розсудливість, щоб надмірна обтяжливість болю чи інших проявів хвороби не привела до духовного заламання хворого.

 

ks. Piotr Kieniewicz MIC
За матеріалами radiovaticana.org

 

Біоетичний лабіринт - Принцип пропорційності
Біоетичний лабіринт – принцип цілісності
Біоетичний лабіринт: Принципи медичної інтервенції
Біоетичний лабіринт – Назвати дитину на ім’я
Біоетичний лабіринт: Питання про суть терпіння
Біоетичний лабіринт: Відколи пацієнт є людиною, відколи людина є пацієнтом?
Біоетичний лабіринт – істина і добро чи моя примха
Біоетичний лабіринт – подвійне обличчя перинатальної медицини
Біоетичний лабіринт – смертна кара