У неділю, 19 серпня 2012 р., в італійському місті Ріміні розпочався вже 33-й з черги Мітинг за дружбу між народами. Щорічні тижневі зустрічі, присвячені діалогові та порозумінню, що відбуваються наприкінці серпня, організовує рух «Спільність і визволення». Понад 30 років тому група молодих людей на чолі з святої пам’яті отцем Луїджі Джуссані, засновником руху, вирішила влаштувати мітинг – невелику зустріч друзів, щоб «розповісти всім про ту красу, яку їм пощастило зустріти в житті». Із скромного початку Мітинг швидко переріс в найбільший міжнародний християнський форум, який проходить у виставковому кварталі міста Ріміні.

Щороку для зустрічі вибирається одна провідна тема, а протягом року її готує невелика група організаторів. ХХХІІІ Мітинг за дружбу між народами проходитиме під гаслом: «Людська природа – це взаємини з нескінченним».

Папа Бенедикт XVI надіслав на ім’я Єпископа Ріміні Преосвященного Франческо Ламбязі послання, скероване до учасників зустрічі. Він зазначає, що обрана тема має особливе значення напередодні вже недалекого Року віри, адже говорить про людину та її прагнення нескінченного, що означає, насамперед, визнати її установчі взаємини з Творцем. «Сьогодні слово “творіння”, – пише Святіший Отець, – здається, вийшло з моди: віддається перевагу говорити про людину як про істоту, звершену самій в собі та абсолютного будівничого своєї долі». У цьому контексті говорити про людину, як про створіння, виявляється незручним, бо це відсилає до «Когось іншого», вказує на «початкову та онтологічну залежність від Того, Який нас хотів та нас створив». «Однак, – наголошує Бенедикт XVI, – ця залежність, від якої теперішня сучасна людина намагається звільнитися, не лише не приховує чи применшує, але – у світлий спосіб об’являє велич та найвищу гідність людини, покликаної до життя, щоб увійти у взаємини з самим Життям, тобто, з Богом».

Тому, за словами Папи, сказати що природою людини є взаємини з нескінченним, означає сказати, що кожна людина була створена так, що може творити діалог з Богом. Життя прародичів Адама і Єви в раю збігалося з їхніми стосунками з Творцем. А суть первородного гріха полягає саме у бажанні позбавитися цих установчих стосунків, в бажанні стати на місце Бога, у вірі в те, що щось можна зробити без Нього. «Але навіть після гріха, – пише Бенедикт XVI, – в людини залишається пекуче прагнення цього діалогу, немов тавро, випечене вогнем на її душі та тілі самим Творцем».

Це бажання, – вів далі Святіший Отець, – є нестримним у серці людини. Навіть якщо вона відкидає чи заперечує Бога, спрага безконечного не зникає. Натомість, починається даремний пошук «фальшивих безконечностей», які могли б її задовольнити бодай на мить. Ці прагнення не можна викорінити, але людина може шукати їх задоволення на фальшивих стежках, таких як наркотики, невпорядковане сексуальне життя, успіх за будь-яку ціну, обманливі форми релігійності. Навіть добрі речі, створені Богом для того, щоб вести до Нього, можуть стати ідолами.

Папа наголошує на тому, що людина повинна викорінити «фальшиві обітниці» нескінченного та стати на шлях «навернення серця та думки». «Щоб насправді віднайти себе саму та свою самобутність, щоб жити на висоті свого буття, людина повинна знову визнати себе творінням, залежним від Бога». В глибині сенсу, це означає відкрити, що ми є Божими дітьми, і як такі, маємо можливість справді вільного та повного життя.

Джерело: Радіо Ватикан