«Віра Церкви» – так називається третя з черги катезиха, присвячена Рокові віри, яку Папа Бенедикт XVI виголосив під час загальної аудієнції у середу, 31 жовтня 2012 р. Святіший Отець запропонував призадуматися над тим, чи християнська віра має особистий характер і чи кожен переживає її сам?

Очевидно, – зазначає Папа, – акт віри є глибоко особистим, позначаючи шлях навернення, даючи новий напрямок моєму життю. Під час Хрищення катехумен чи хресні батьки від імені дитини відповідають на запитання про те, чи він вірить у Бога Отця, Єдинородного Сина Ісуса Христа та Святого Духа? Ця відповідь є в однині: «Вірую!» «Але це моє вірую, – зазначає Бенедикт XVI, – не є результатом моєї самотньої призадуми, не є плодом мого мислення, але – плодом взаємин, діалогу, в якому присутні слухання, сприйняття та відповідь; це – спілкування з Ісусом, Який виводить мене з мого “я”, замкненого у мені, щоб відкрити мене на любов Бога Отця». Але будувати особисту віру через приватний діалог з Ісусом неможливо, тому що «віра є дарована мені Богом через віруючу спільноту, якою є Церква». Таким чином, входиться в спільноту віруючих, яка не є соціологічною, але вкоріненою у вічній Божій любові. «Наша віра є справді особистою лише тоді, коли вона є також спільнотою», – наголосив Святіший Отець.

Проказуючи під час Служби Божої молитву «Вірую», ми хоч і висловлюємося від свого імені, але спільно сповідуємо єдину віру. Папа пригадав, що Катехизм навчає, що «вірити» – це церковний акт: «Віра Церкви випереджує, породжує, підтримує та живить нашу віру. Церква є матір’ю всіх віруючих». Тому, за словами Святішого Отця, важливо пам’ятати, що віра народжується в Церкві, до неї провадить та у ній живе.

Бенедикт XVI пригадав, що на початках християнства в день П’ятидесятниці Церква отримала силу для здійснення місії, дорученої Господом, поширювати Євангеліє по всіх кінцях землі. Могутністю Святого Духа Апостоли подолали страх, почали говорити новими мовами, відкрито звіщаючи про те, чого вони були свідками. І вже після першої проповіді святого Петра численні слухачі розкаялися та прийняли Хрищення. «Так розпочався шлях Церкви, спільноти, яка несе це звіщення в часі та просторі, спільноти, яка є Божим людом, заснованим на новому завіті завдяки Христовій крові, і члени якого не належать до якоїсь особливої суспільної чи етнічної групи, яле є чоловіками та жінками, що походять з кожного народу та культури», – сказав Святіший Отець.

Отож, від самого початку Церква є місцем віри та її передавання. Віра – це богословська чеснота, дарована Богом, але передана Церквою протягом історії. Існує неперервний ланцюг життя Церкви, звіщення Божого слова та служіння Святих Тайн, який тягнеться аж до наших днів. Його називаємо Переданням, яке є запорукою того, що все те, у що ми віруємо, є посланням Христа, яке проповідували апостоли. Центром цієї первісної проповіді, – пригадав Папа, – є пасхальні події, з яких «випливає уся спадщина віри».

«Врешті, – сказав Бенедикт XVI, – бажаю підкреслити, що особиста віра зростає та дозріває саме у церковній спільноті». Він зауважив, що Новий Завіт словом «святі» окреслює всіх християн, а напевно не всі мали ті якості, щоб бути проголошеними святими Церквою. Що ж хотіло сказати це слово? «Що ті, які мали віру у воскреслого Христа та нею жили, були покликані стати прикладом для всіх інших, приводячи їх до зустрічі з Особою Ісуса та його Благовістю», – пояснив Святіший Отець, додаючи, що це стосується також і нас, адже християнин, який дозволяє на те, щоб його перемінювала віра Церкви, не зважаючи на свої слабкості й обмеження, «стає немовби вікном, відкритим на світло живого Бога, що отримує це світло та передає світові».

«Поширена сьогодні тенденція витіснити віру у сферу приватного, суперечить її природі, – зауважив на завершення Бенедикт XVI. – Ми потребуємо Церкви, щоб мати підтвердження своєї віри та для того, щоб досвідчити Божі дари: Слово, Святі Тайни, підтримку благодаті та свідчення любові».

Джерело: Радіо Ватикан