Днями завершилася апостольська поїздка Папи Бенедикта XVI до Хорватії, основні події якої до цих пір обговорюються на сторінках ЗМІ всього світу. Однією з таких подій стали відвідини Святійшим Отцем гробниці блаженного архиєпископа Алоїзія Степінаца, якому присвячена стаття в сьогоднішньому номері газети «Оссерваторе Романо».

«Найстараннішими» і найсуворішими постулаторами процесу беатифікації Степінаца мимоволі стали саме ті, хто в 1946 році проводив процес, названий Папою Пієм XII «сумним». Найперший і найлютіший обвинувач Степінаца Яків Блажевіч через роки визнав, що над архиєпископом не було б жодного процесу, якби він проявив більше «політичної еластичності». Про яку ж «еластичність» йде мова? Степінацу просто потрібно було прийняти умови Тіто, а саме відокремитися від Римського престолу. Про це розповідав Мілован Джілас, друга особа режиму Тіто, відомому хорватському скульптору Івану Мештровічу: «Ми не можемо терпіти його прихильності до Папи Римського. Відверто кажучи, і так думаю не лише я, Степінац був засуджений без провини».

Детальніші відомості історики мають ще від одного югославського комуністичного лідера, Володимира Поповіча. Степінац – «поза сумнівом, людина з сильним характером, бездоганна, тверда в своїх переконаннях. Якби він поступився хоч би одним пунктом, сьогодні він був би на волі, а у нас стало б менше проблем».

Цей профіль святості накреслений  «найнезалежнішими» агіографами. Їх твердження обеззброюють, хоча, напевно, вони стали відомі надто пізно, і їх значення можна звести лише до того, що вони рішуче спростовують ту чорну легенду, яка до цього дня оточує особу кардинала Загребського, обвинуваченого в пособництві фашистському режиму Павеліча і навіть нацизму. Адже його вчинки і слова, виголошені з єпископської катедри, відомі всім: слова на захист гнаних сербів і євреїв. 13 грудня 1946 року, через два місяці після оголошення вироку – воістину юридичного монстра, анульованого хорватським парламентом в 1992 році -- президент єврейської спільноти США Луіс Брайєр заявив: «Цього великого діяча Церкви звинуватили в співпраці з нацизмом. Ми, євреї, це заперечуємо. Він був одним з небагатьох європейців, які повстали проти нацистської тиранії саме в той момент, коли це було найнебезпечніше. Він відкрито і безстрашно виступав проти расистських законів. Після Його Святості Пія XII, він був одним з найбільших захисників євреїв, які переслідуються в Європі».

В 1994 року Амьєль Шомроні, секретар Головного рабина Загребу в роки Другої Світової війни, свідчив, що «впродовж чотирьох років нацистської окупації архиєпископ Степінац допомагав євреям і захищав їх на різні способи». Шомроні повідомив деталі, оскільки йому самому довелося пережити ці події: «Архиєпископ допомагав євреям, надаючи їм надійний притулок і захист в своїй офіційній резиденції в Загребі».

На Святій Месі беатифікації 3 жовтня 1998 року був присутній – що буває не дуже часто – Огнієн Краус, президент Координаційного комітету хорватських єврейських спільнот. Його свідоцтво особливе красномовне: «Євреї Хорватії вдячні кардиналові Степінацу за те, що він зробив все можливе для порятунку людей, що належали до інших віросповідань, національностей і народів. Ми сподіваємося, що історія винесе свій суд над вчинками кардинала Степінаца в їх повноті». Ці слова звучать як відлуння єдиної заяви, зробленої Степінацем під час процесу-фарсу: «Якщо ви мене не виправдаєте, мене виправдає історія».

Джерело: Радіо Ватикан