//

Аборт вбиває дитину і руйнує сім’ю

Аборт не вирішує жодних проблем, проте вбиває дитину і кидає батьків у глибоку моральну і духовну драму, яку передусім жінка може понести назавжди.

 

Цими словами звернувся Папа Бенедикт XVI до членів зібрання папської Академії за життя. Папа наголосив на відповідальності лікарів, та на необхідності науки з етичною свідомістю, а також закликав жінок, які стали жертвами післяабортового синдрому, знайти утішення у люблячого Небесного Батька.

 

Рішення «за аборт» не передбачає «переможців». Ні дитина не затримується на лаві переможців, ні жінка, ні чоловік. Також ті лікарі, які радять робити аборти, не є переможцями, оскільки вони спонукають жінку бачити подарунок у її лоні, як тягар. Папа звернувся спершу до тих, які хочуть заперечити людську совість, через яку можна побачити різницю між добром і злом.

 

Так само тематика післяабортового синдрому, яка виявила не мовчання совісті, а велике зранення, яке важко перенести, коли людські дії зраджують природній заклик до добра. Це важливо також у тому контексті, коли затьмарена совість татів, які залишають вагітних жінок, залишається без уваги.

 

Достоїнства моральних вчинків людини не є привілегією тільки християн чи віруючих, але кожної людини. Кожна людина може глибоко відчути, коли її дії суперечать совісті. Це стосується і лікарів.

 

Їхнім завданням є захоронити від брехні жінок, які думають, що в аборті є вирішення сімейних, економічних, соціальних проблем, або проблем здоров’я їхньої дитини.

 

Особливо коли йдеться про здоров’я дитини, лікарям часто вдається переконати жінок в тому, що аборт – це морально дозволене вирішення проблем і не тільки.

 

«Аборт не вирішує проблеми, а вбиває дитину, руйнує жінку, залишає сліпою совість батька дитини, часто руйнує сімейне життя.»

 

Однією з наступних тем промови Бенедикта XVI була потреба у етично-відповідальній науці в сфері дослідження сім’ї і використання пуповинної крові та її добування.

 

Щодо останнього, то йдеться про важливі області дослідження, які в своїй реалізації залежать як від благородства донора пуповинної крові так і від належних санітарних умов, щоб мати можливість виконати бажання донора.

 

Необхідне благородство не знаходиться в сучасних приватних банках для зберігання пуповинної крові. Це все має на меті забезпечувати тільки індивідуальне використання, чого безсумнівно дотримуються багато дослідників.

 

За матеріалами www.kath.net