//

9 січня - Святого Первомученика Степана

Коротка історія

 

У Христовому Різдві ми бачили безконечну Божу любов і жертву задля нас грішних. А третього дня після празника Христового Різдва свята Церква наводить нам геройський приклад любови Бога в особі святого первомученика Степана. Святий Григорій Ниський у проповіді на честь святого Степана каже: "Ось ми переходимо з празника на празник і приймаємо благодать за благодать. Вчора наповняв нас подивом Господь вселенної, а сьогодні наповняє нас подивом ученик Господа. Яким способом цей, а яким той? Той (Христос) задля нас прийняв людську природу, а цей (Степан) задля Господа позбувся людської природи". Мученицька смерть святого Степана дійсно незвичайна, але незвичайний також і культ, який він має у Христовій Церкві від апостольських часів.

 

Східна Церква, прославляючи святого Степана у своїх богослуженнях, дає йому потрійний титул, називаючи його апостолом, первомучеником і архидияконом. Святий Степан належав до сімдесяти апостолів, пам'ять яких наша Церква святкує 4 січня. Він своєю святістю, мужністю і ревністю у вірі за поширення Христової науки повністю заслуговує на ймення апостола. Діяння апостольські кажуть про нього, що він був "муж, повний віри і Святого Духа... повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі" (6, 5 і 8). Святий Йоан Золотоустий ставить святого Степа­на поміж апостолів. "Скажи мені, - каже він, - чого не достава­ло йому, щоб він зрівнявся з апостолами? Чи і він не творив знаків? Чи і він не показав великої відваги?" (Бесіда 15 на Ді. Ап.).

 

Святий Степан не тільки ревний апостол, але й первісток мучеників. Оскаржений перед Синедріоном - жидівською радою - фальшивими свідками, він мужньо визнає святу віру. Через це його виводять за місто й закидують камінням. Це діялося 34 або 35 року по Христі. Як Христос, так і він перед смертю молиться за своїх ворогів. У його мучеництві бере участь юнак Савло, пізніше - апостол Павло. Святий Августин приписує навернення Савла крові святого Степана. "Якщо б Степан не молився, - каже він, - то Церква не мала б Павла". Святий Степан перший після Христового вознесення за свого Господа кров пролив і життя віддав. Звідси він має почесний титул першого мученика. Цей титул святі Отці високо підносять у своїх проповідях, на ньому наголошує Церква у своїх богослуженнях празника святого Степана і перенесення його святих мощей 2 серпня.

 


Тропар та кондак

 

Тропар, глас 4: Різдво твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися тобі - Сонцю правди, і пізнавати тебе - Схід з висоти. Господи, слава тобі.

І святому, глас 4: Подвигом добрим змагався ти, первомученику Христовий і апостоле, і нечестя мучителів виявив ти, бо, камінням побитий з рук беззаконних, вінець прийняв ти з високої десниці і до Бога взивав ти, кличучи: Господи, не постав їм цього гріха.

Слава: Кондак, глас 3: Владика вчора до нас у тілі приходив - а раб днесь із тіла виходив; учора той, що царює, в тілі родився - днесь раба камінням побива­ють. Задля нього і кінчається первомученик і божественний Стефан.

І нині: Кондак празника, глас 3: Діва днесь преістотного родить і земля вертеп неприступному приносить. Ангели з пастирями славословлять, а волхви зо звіздою подорожують, бо ради нас родилося дитя мале - превічний Бог.

 


Діянь святих апостолів 6, 8-7, 5. 47-60

 

В тих днях Стефан повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі. І встали деякі з синаґоґи, так званої лібертинів, киринеїв, олександрійців із Кілікії та Азії, і сперечались із Стефаном, але не могли встоятися супроти мудрости й духа, яким говорив. Тоді вони підмовили людей, щоб сказали: Ми чули, як він говорив образливі слова проти Мойсея та проти Бога. І підбурили народ, старших та книжників, і, напавши, схопили і привели його в синедріон. Там вони поставили свідків, що говорили: Цей чоловік не перестає говорити проти цього святого місця та закону. Ми чули, як він говорив, що Ісус, отой Назарянин, зруйнує це місце і змінить звичаї, які Мойсей був дав нам. І коли всі, що сиділи в синедріоні, пильно дивилися на нього, бачили його лице, немов лице ангела. Первосвященик спитав: Чи воно справді так? Він відповів: Мужі, брати й отці, слухайте. Бог слави з'явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перше ніж він оселився у Харані, і сказав до нього: Вийде із землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку я тобі покажу. Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселився у Харані; а звідти, як умер його батько, переселив його у цю землю, в якій ви живете нині. І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги. Соломон же збудував Йому дім. Та не в рукотворних храмах живе Всевишній, як говорить пророк: Небо - престіл Мій, земля ж підніжок ніг Моїх. Який дім ви Мені збудуєте, каже Господь, або яке місце Мого відпочинку, хіба то не Моя рука все те створила? Ви твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому. Які батьки ваші, такі і ви. Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; ви, що одержали закон за велінням ангелів, але його не зберігали. Почувши це, вони розлютилися у своїм серці й заскреготали зубами на нього. А він, повний Духа Святого, дивлячись на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв по правиці Бога, й мовив: Ось бачу відкрите небо і Сина Людського, що стоїть по правиці Бога. Вони ж закричали сильним голосом і, затуливши вуха, кинулись на нього разом, вивели за місто, і стали каменувати його. Свідки ж поклали свою одежу у ногах юнака, що звався Савло. І каменували Стефана, який закликав, кажучи: Господи Ісусе, прийми духа мого. І впавши на коліна, крикнув сильним голосом: Господи, не візьми їм цього за гріх. І промовивши це, заснув смертю.

 


Євангеліє від Матея 21, 33-42

 

Сказав Господь притчу оцю: Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, найняв його виноградарям і відійшов. Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяли від них належні плоди. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, а кого ж укаменували. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, та ті вчинили з ними те саме. Нарешті послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі, уздрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Ходімо, вб'ємо його і візьмемо собі його спадщину. І, взявши його, вивели геть з виноградника, і вбили. Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями? Відповіли йому: Злих люто погубить, а виноградник найме іншим виноградарям, що будуть давати йому своєчасно його плоди. Тоді Ісус сказав їм: Чи не читали ви ніколи в Писанні: Камінь, що відкинули будівничі, став наріжним каменем. Від Господа це сталось, і дивне воно в очах наших.

 


Проповідь

 

Вістка про Христове Воскресіння швидко поширилась по всій землі. По зісланні Святого Духа на Апостолів вони були скріплені Божою ласкою сміливо проповідувати Слово Боже, не боячись нічого - навіть самої смерті. Голосили жидам вірити в Спасителя, про Котрого пророки писали, що має прийти. Жидівські священики і урядники противились їм, переслідували їх, кидали їх до в'язниці, а Господь Бог завжди чудними способами їх звідти рятував. Апостоли далі проповідували, творили чуда, щоб потвердити істину, що їх наука - це Божа наука. Багато навернулося. Хто був правдиво вірним жидом, той повірив у Христа, бо так вимагала їх віра - прийняти Спасителя, а не відкинути.

 

Жиди скликали раду. Що робити? Встав один найбільший, найславніший адвокат Гамалія і каже: «Лишіть їх, бо коли це - діло людини, а не Боже, то воно завмре, ми ж читаємо в нашій історії, що багато було випадків, коли одиниці себе проголошували Спасителями, як, наприклад, Тевда, або Юда Галилейський, що потягнув нарoд за собою. Він загинув, а його учні розійшлися. Так само з Апостолами - лишіть їх. Коли це діло людське - воно розпадеться, а коли воно діло Боже, від Бога - не зможете їх знищити. Як можете ворогувати з Богом. Лишіть їх, час покаже чия є правда, з ким Бог» (Пор. Ді. 5.34-39). І вони якийсь час лишили Апостолів у спокою.

 

Тим часом кількість християн збільшувалась. Перші християни жили однією братньою родиною. Але з часом скарги почали приходити до Апостолів, що деякі жиди, ті, що говорили по-грецьки, чулися скривдженими, особливо вдовиці, були занедбані, не діставали частки поділеного майна (це ті жиди, що були роджені в чужих країнах і їх мова була вже грецька, ті що прийняли грецьку культуру). Це так, як в нас у Канаді українські діти зканадщіли і говорять на англійській мові, а не на українській. Подібно між жидами були жиди, що говорили на грецькій мові, бо то була світова, панська мова, а не на жидівській. Якраз вони чулися скривдженими, бо жиди не завжди хотіли їх приймати за своїх. Апостоли сказали: «Ми не маємо часу проповідувати і прислуговувати при столах, старатися про ваші домашні потреби. Ви виберіть собі сімох мужів - чесних, повних Духу Божого і мудрості, щоб опікувались вашими потребами, а ми будемо тільки проповідувати». Вибрали сімох, одного з них святого Степана. Апостоли висвятили їх на дияконів і дали їм владу опікуватись християнами.

 

Число християн зростало. Навіть багато із жидівських священиків повірили, бо так вимагала їх віра. Святий Степан почав проповідувати в Божницях, де зазвичай ходили ті жиди, що говорили грецькою мовою. Бо він був один із них і був дуже здібний до співбесід. Тому декотрі думали, що він є учнем того самого славного адвоката Гамалії. Крім того, він був святим та багато чудес творив і це притягнуло багато людей до християнства, до Віри. Жиди приходили в Божниці вести з ним дебати, а він їх всіх перемагав, так що це ще більше скріпило їх ненависть до нього. Вони почали його обвинувачувати різною брехнею, вдалися до жидівського суду і насильно заарештували його. Ложно свідчили, що він виступав проти Мойсея, проти Бога. Це відразу збурило жидів. Почали ложно свідчити, перекручувати, що Христос хоче знищити їх святиню і т. д. Він цього не говорив, вони перекрутили його слова. Міг говорити, що Христос пророкував, що вороги знищать Єрусалим, бо це дійсно мало статися. Він міг говорити, що тільки в Христі є спасіння, але вони зараз перекрутили, що він проти Мойсея виступає і що хоче спалити Святиню Єрусалимську.

 

Перед жидівською радою святий Степан почав говорити в своїй обороні. Його промову можемо прочитати в Біблії, в діяннях Апостолів і сьогодні ми її чули. Усе закінчилось засудом святого Степана. Жидівський закон каже: коли кого засудять на смерть через каменування, то ті, що подали скаргу, мають каменувати засудженого. Вони мають кинути великий камінь на засудженого і то з гори, так 12 футів (4 метри). Коли перший камінь не заб'є його, тоді другий, що оскаржував, кидає камінь. Коли засуджений ще далі живе, тоді всі люди мали кидати каміння, аж поки не загине. Каже святе Письмо, що ті фальшиві свідки, які каменували святого Степана, поклали свою верхню одежу в ногах молодого чоловіка Савла. Тим часом вклякнув святий Степан і молився: «Господи Ісусе, прийми духа мого». Опісля закликав сильним голосом: «Не постав їм це у гріх». Велике каміння падало на нього і, як каже Святе Письмо, що він «уснув у Бозі» - помер.

 

Чи коли ви чули, що кров мучеників - це насіння, що родить нових християн? Кров мучеників - це так, як зерно на добрій землі. Вона родить нових християн. Більш як триста років на початках переслідували християн, а їх число тільки збільшувалось. В Римі пісок амфітеатру став червоний від крові християн. А той самий Рим таки став осередком християнства для цілого світу. Чим більше переслідують Церкву, тим сильніша Вона стає.

 

А як сильно різниться теперішнє християнство від тодішнього. Біда нам, що ми дуже пещені, надто собі догоджаємо. Коли деякі науки Святої Церкви людям не до вподоби, то думають, що мають право відсунути їх на бік, творити собі таку віру, що буде догоджати їхнім найвищим пристрастям. Люди занадто пещені, не хочуть переносити терпінь, бояться терпінь.

 

Кров мучеників - це насіння, що родить нових християн. Той Савло, якому у ногах поклали вбивці свою верхню одежу, щоб їм було легше каменувати святого Степана, він, що також на суді, як пише святе Письмо, голосував за те, щоб каменувати, цей Савло є тією самою людиною, що навернулася і взяла собі ім'я Павло. Кров святого Степана і молитва: «Не постав їм у гріх», випросила у Бога ласку навернення для Савла. Кров його - це перше зерно, що породило такого великого Християнина, Проповідника - святого Павла. Це був початок. Він був першим з мучеників.

 

Скріпіть свою віру, живіть заповідями Святої Віри, не шукайте способів, як би то викрутитись. Пам'ятайте, що і ваші добровільні терпіння і страждання, допоможуть комусь навернутися, не будуть марними. Будьте хоробрими християнами! Амінь.

 

о. Василь Анин
"Сівач", cічень 2010 Ч. 1 (124) рік 12


Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Збірник проповідей "Сівач".

Джерело: ugcc.org.ua