П В С Ч П С Н
 
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
8
 
9
 
10
 
11
 
12
 
13
 
14
 
15
 
16
 
17
 
18
 
19
 
20
 
21
 
22
 
23
 
24
 
25
 
26
 
27
 
28
 
29
 
30
 
 
 
 

120-літній Ювілей заснування першої захорони Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Галичині

15 травня 1893 року в с. Жужель на Сокальщині в приміщенні першого монастиря Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії була заснована перша в Галичині захоронка (дитячий садок). Першою захороняркою, або ж в нашому розумінні – вихователькою цього дитячого закладу стала сестра Арсенія Анна Гордашевська, рідна сестра блаженної сестри Йосафати Гордашевської. Для того, щоб очолити цю захоронку с. Арсенія отримала відповідну педагогічну освіту та практичний курс по веденню захоронок в римо-католицьких сестер феліціянок у Жовкві. 


В цьому контексті спробуємо відповісти на ряд питань: що стало причиною заснування  захоронок в Галичині? Чому Сестри Служебниці? Яку педагогічну систему використовували сестри у веденні цих захоронок? Яким чином сестри підготовлялися професійно до провадження цих дошкільних закладів? Який був результат їх поширення?

Перші прототипи захоронок з'явилися вже наприкінці 19 ст. у Європі. По різних парафіях, як католицьких так і протестанських засновувалися виховні заклади, насамперед для бідних дітей, батьки яких працювали і зовсім не мали часу займатися вихованням своїх дітей.   Такі діти часто були залишені напризволяще, про релігійне чи  національне виховання було й годі говорити, інколи дозвілля таких залишених самих на себе дітей закінчувалися трагічними випадками. Тому, перед тогочасними педагогами постало питання про заснування дошкільних закладів, мета який: доповнити недостатнє виховання дітей у сім’ях та «виповнити прогалину, яка існує між домом і школою»[1].


Галицькі захоронки, проваджені Сестрами Служебницями базувалися на  виховному методі німецького педагога Фрідріха Фребеля. За його стараннями у 1837 р. був відкритий заклад ігор та занять для бідних дітей дошкільного віку. Саме він вперше ввів назву  для цього закладу – «дитячий садок». Фребель вважав, що дитина повинна всесторонньо розвиватися через: дидактичні ігри, працю, навчання, красу та релігію. У цих виховних закладах виховательками мали бути тільки жінки з належною освітою. Цей тип дитячих садків запропонованих Фребелем згодом почали називати «фреблівками» чи більш поширеною назвою в Галичині – захоронки,  як також педагогічні курси, які готували майбутніх  виховательок називалися - «фреблівки».
Ця педагогічна теорія дошкільного виховання швидко поширилась на території Австо-Угорської імперії та навіть Правобережній Україн

Однією із причин заснування Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у 1892 році було ведення захоронок. Це читаємо із перших Правил інституції: «…їхнім завданням буде…засновувати захоронки для малих сільських дітей».  Також, перед сестрами як гасло стояв заклик засновників Згромадження: «Виховувати серце народу», цим серцем були діти та молодь, які часто у цьому часі були полишені і своїми батьками і самим суспільством напризволяще: "А як конечно потребує та бідна дітвора опіки в той час літніх робіт! Перейдіться тоді по селі, загляньте на кожне обійстя, до хати, то побачите, що робить, чим,  та  як бавиться наша дітвора. По придорожних ровах повно їх, брудних…А скільки шкід по садах, городах, скільки великих пожеж, скільки хоріб і каліцтв на ціле життя. І що з тої дітвори виростає?" -   такі і подібні питання ставили собі галицька  інтелігенція та греко-католицьке духовенство. Отож, бачивши невідрадний стан дітей по Галичині, засновники нового Згромадження ставили питання заснування захоронок – пріоритетним.  Була велика потреба у відкриті цих захоронок, в яких сестри могли б піклуватися про дітей, дбаючи про їх духовний, розумовий, культурний, патріотичний та фізичний розвиток., при тому виховувати їх на морально-християнських та національно свідомих громадян Української держави.

Метою навчаль-виховного процесу у захоронці Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії був всебічний розвиток дитини із врахуванням її індивідуальних та вікових особливостей.

Захоронки сестер виконували благодійну опіку над дітьми дошкільного віку від 3 до 7 років. Діти виховувались у дусі католицької педагогіки та національної свідомості. Сестри дбали про всесторонній розвиток дитини: фізичний, моральний та розумовий, діти готувалися до початкової школи.


Діти, які відвідували захоронки поділялися на вікові групи-категорії. У захоронках мовою навчання та спілкування була  лише українська. У Правилах 1907 року Сестер Служебниць написано про захоронки наступне: «У захоронці мають сестри вчити дітей молитов, катехизму, біблійної історії, рахування, діточих забав, віршиків і пісень, згідно з виробленою системою». У кожному монастирі, де діяла захоронка, сестри в своїй бібліотеці  старалися мати дитактичні матеріали та посібники педагогічного спрямування, ілюстровані матеріали, шкільні приладдя та іграшки.

Можна виділити наступні напрями виховання, які використовували Сестери Служебниці у захоронках:

  • • релігійне виховання – його здійснювали через молитву, відвідування храму, катехитичні бесіди, оповідання, поезії та пісні  відповідно до Літургійного року;
  • • моральне виховання – це вироблення позитивних навичок, товариських відносин з іншими, плекання моральних чеснот;
  • • національне виховання – це формування національної свідомості,  патріотизму,  любові до рідної мови, пісні та традицій;
  • • інтелектуально-культурне виховання – це розбудження зацікавлення дитини, її уміння мислити, заглибитись у суть предметів та явищ, плекання любові до краси, розвиток естетичних почуттів;
  • •фізичне виховання – здійснювалось через активність дітей у дихальних вправах, гімнастиці, танцях, іграх, прогулянках на свіжому повітрі, через ручну працю. Особлива увага зверталася на особисту  та спільну гігієну. Сестри приймали участь в іграх разом з дітьми.

Сестри, які працювали в захоронках відбували професійний вишкіл у сфері педагогічної діяльності. Про це сестер  зобов'язували Правила: «Сестра, котра провадить захоронку, має бути до того приготовлена і вправлена». Навіть вже в новіціяті (початковій  школі духовного життя молодих сестер) приготовлялися лекції та практика старшими сестрами по веденню захоронок, очевидно тут подавалися елементарні засади провадження цими дошкільними закладами.

В тогочасній Галичині освіта підпорядковувалася світському керівному органу – Шкільній Краєвій Раді, яка вимагала провадження захоронок на засадах Фребеля. Ця ж Рада зобов’язувала всіх монахинь, які займаються педагогічною діяльністю проходити необхідні педагогічні курси, або ж здобувати грунтовну державну педагогічну освіту.


Для здобуття вищої педагогічної освіти Сестри Служебниці навчалися у Державній Захоронярській Семінарії ім. Станіслава Яховича у Львові, також навчалися в Приватній Захоронярській Семінарії ім. свящ. Йосафата, яку провадили Сестри Василіянки. Сестри Служебниці проходили педагогічні курси по веденню  захоронок у Товаристві «Українська захоронка» у Львові, а також навчались у Державній Захоронярській семінарії у Львові, деякі   брали участь у Вищому Педагогічному курсі, який відбувався у Варшаві.

Захоронки Сестер Служебниць, за словами Митрополита Андрея Шептицького, були «початком і основою морального відродження цілого села та піднесення релігійного життя цілої парохії».  Однозначно, що діти в захоронках виховувалися в дусі католицької педагогіки, сестри плекали в дітях релігійний світогляд.


Захоронки стали місцем не лише релігійного,  але й культурного виховання майбутнього церкви та народу. Захоронки Сестер Служебниць відіграли важливу роль у збереженні національної та обрядової самобутності українців, зокрема, в умовах утисків на мову, історію, культуру. Виховуючи дітей, сестри позитивно впливали і на дорослих.

До програми у захоронках входили такі виховні елементи, як: ритмічна гімнастика, спів, дихальні вправи, малювання, ручна праця, вправи володіння мовою. Сестри-виховательки ознайомлювали дітей з літерами абетки та цифрами. Великою радістю для дітей були прогулянки-екскурсії до лісу, в поле, на річку. Діти мали не лише можливість дихати свіжим повітрям, але також поширювати свій кругозір, пізнавати назви дерев, квітів, птахів, звірів та пори року. Після екскурсій наступав час для усних математичних вправ.
В особливий спосіб діти у захоронках приготовлялись до релігійних та національних свят, зокрема: Різдва, святого Миколая, День Матері, Пресвятої Євхаристії,  Тараса Шевченка.

Статистичні дані про  захоронки Сестер Служебниць: на 1938 рік сестри мали 76 захоронок, які відвідувало 4 215 дітей.  Майже при всіх домах сестер служебниць існували захоронки, які в середньому відвідували від 30 до 60 дітей. Галицькі села та міста, у яких було відкрито захоронки: Самолуски, Цигани, Ланівці, Більче Золоте, Перегінське, Крилос, Угнів, Городенка, Микуличин, Бучач, Станіславів, Делятин, Тисмениця, Надвірна. Як правило ініціаторами заснування захоронок були місцеві парохи, інколи місцева інтелігенція, наприклад у Циганах фундаторкою та опікункою захоронки була  княжна Сапіжна.

Один із прикладів занотований у Хроніці  Сестер Служебниць про відкриття захоронки у селі Новосілка (1929) Львівської архиєпархії. Ініціатором заснування захоронки у цьому селі став похилий віком управитель місцевої школи – пан Кам'янський. Він особисто написав листа до  Настоятельки  Згромадження, в якому просив приїхати в Новосілку та заснувати там захоронку,  для матеріальної підтримки  захоронки  пан Кам'янський пожертвував усі свої  заощадження.  


Церковна влада благословляла та матеріально підтримувала захоронки сестер. Духовенство УГКЦ добре усвідомлювало, що діти – це майбутнє народу, які повинні формуватися на християнських засадах. Вивчаючи тогочасні періодичні видання, бачимо, що часто заохочувалося духовенство та місцеву владу відкривати у своїх місцевостях захоронки Сестер Служебниць, інколи автори статтей навіть подавали конкретні поради про те, яким мало бути приміщення захоронки, як також про фонди для них.

Ще до сьогодні живуть люди, які в дитинстві відвідували захоронки Сестер Служебниць, і які з особливою вдячністю згадують сестер-захоронярок, які своїм життям та педагогічним хистом показали приклад, який залишився актуальним для них через ціле їхнє життя.

 

[] Дипломна робота с. Єлизавети Проць, СНДМ (УКУ), Захоронки Сестер Служебниць та їх роль у національному дошкільному вихованні (1893-1939р.р.), Львів 2003.

[] Атанасій Великий, ЧСВВ, Нарис історії Згромадження СС. Служебниць П.Н.Д.М., Рим 1968.

 

 

Джерело: http://edu-ugcc.org.ua