Слово Архиєпископа і митрополита Львівського на Страсний четвер

Преосвященний владико Венедикте,

Всесвітлі, преподобні та всечесні отці,

Достойні та любі молільники,

дуже приємно те, що кожного року у страсний Четвер до наших церков приходить все більше й більше людей на молитву. Цей тиждень літургійного кола, особливо молитовний, бо він в своєрідний спосіб пригадує та приближує нас до Ісуса Христа, як людини й Бога, що викупив нас від вічного прокляття. Коли б знайшлася певна особа в трудній ситуації, у якій вона мала втратити життя, але з поміччю прийшла гідна людина, що врятувала її в останню мить, то врятована особа буде до без тями вдячна за цей дар та врятоване життя. Було б дуже негативно  й відразливо, якби особа, якій врятували життя, віднеслася з погордою та образою до тієї людини, хто став її рятівником.

Нашим рятівником став Ісус Христос, що залишив небо, зодягнувся у людське тіло, піклувався про людей, зібрав апостолів, заснував свою Церкву, перетерпів зраду та страшні муки, був розіп’ятий на хресті, на якому помер та світло воскрес третього дня із мертвих! На цьому місія Христа не закінчилася, бо Господь, основуючи свою Церкву доручив апостолам продовжувати своє діло освячення людей та їх спасіння, а ті передали його єпископам та священикам. Це – найважливіше для чого людина покликана до життя: освятити свою душу й вчинити її навіки щасливою у Небесному Царстві. Христос у тому допомагає людям, бо перед своїми страстями зібрав своїх учнів та, взявши хліб  промовив до них: «Беріть, їжте: це моє тіло», а прийнявши чашу сказав: «Пийте з неї всі, бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мт 26, 26-27). Так була встановлена Тайна Священства й Пресвятої Євхаристії, що є духовним кормом із неба для нашої душі. Крім усіх інших Тайн, Господь дав владу людям, тобто священикам, прощати гріхи: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів 20,22). Сьогоднішній день – зокрема, свято священства, яких сам Господь покликав до спеціального служіння і найбільше вимагається від священиків, щоб вони наслідували Христа. Нам відомо про старозавітне служіння священиків, бо уже в книзі Буття згадується про одного із священиків: «Мелхіседек цар Салиму виніс хліби і вино; був же священиком Бога вишнього» (Бут 14,18). Надзвичайна подія описана у книзі Виходу, коли Господь на горі звертався до Мойсея, вказуючи на увесь ізраїльський народ, якого назвав «царством священиків, народом святим», коли ті будуть слухатися його голосу та дотримуватися його заповітів (пор. Бут 19,6). Сам Господь Бог вибрав Арона та його синів з-поміж усього народу ізраїльського, щоб йому служили як священики (пор. Бут 28,1). Звичайно, що служіння священиків у Старому Заповіті відрізнялося від служіння священиків у Новому Заповіті своїм обрядом, приношенням та виконанням службових послуг. Однак, від давніх священиків і від тих, хто покликаний до священства від установлення цієї Тайни Христом, вимагається завжди святого й праведного життя. Коли Господь вимагав святості від простолюддя, то тим більше домагається від своїх священиків, що стоять навколо престолу. Ісус Христос молився й просив свого Отця про те, щоб він зберіг вибраних апостолів: «Заради імені твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!» (Ів 17,11). А бути одно із Господом - вимагає праведного стану душі, «людина бо грішна Господові непотрібна» (Сир 15,12). Святий Іван євангеліст у своїх об’явленнях про священство написав: «І зробив нас царством священиків Богові й Отцеві своєму…» (Од 1,6). Богові необхідно служити у всякому благочесті й чистоті, бо: «Не ввійде до нього ніщо нечисте і хто чинить мерзоту і неправду…» (Ді 21,27). Господь не може погодитися із жодним грішним вчинком, а пророк, навіть такі слова вкладає в уста Бога: «Кадило стало осоружним для мене» Іс 1,13). І тут не йдеться про кадило, а про тих, хто його використовує, хто стає перед Богом із кадилом, - священики. Святий Іван Золотоустий зауважує, «що і самі священики піддані гріхам… священики  і начальники бувають рабами пристрастей, щоби в тому, чим самі страждають, показували поблажливість другим» (св. Ів. Золот., «Слово про апостола Петра і пророка Іллю», п.1). Священику необхідно пильнувати свого духовного життя, тому що за ним стоїть народ, за який він заступається перед Богом і, коли він освячує свою душу, разом з ним і освячується християнський люд. Учитель Церкви підтверджує: «Той, хто чинить подвиг, приносить користь одному собі,  а користь від пастирської діяльності  простягається на весь народ» (св. Ів. Золот., «Про священство II, п.4). Праведник закликає людей, щоб ті поважали священиків, тому що вони заступаються за народ перед Богом, який дає людині духовний дар. Він стверджує: «Хто любить Христа, той буде любити і священика, яким би він не був, тому що через нього удостоївся страшних таїн» (св. Ів. Золот., Бесіда X на 1Сл, п.1). Якщо бажаємо, щоб нас шанували й любили, шануймо і ми наших ближніх, тим більше священиків, нахиляючись і над їхніми помилками та прогрішеннями. Пам’ятаймо, що Господь покликав священика до служіння і він запитає його обов’язково про те, яким воно було. «Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому довірено багато, від того більше зажадають» (Лк 12,48). Це – слова нашого Спасителя, які не сказані даремно, а, які він вимовив із повною відповідальністю. «Небо і земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть» (Мр 13,31), - так говорив Господь, а правда завжди залишається за ним.

Дорогі й та гідні шани й любові священики, вітаю усіх вас  та присутніх наших молільників, які вас люблять та моляться за вас, уболівають та підтримують вас своїми молитвами! Хай Божа благодать буде з усіма вами! Хай любов Господня та його милосердя завжди знаходить місце у ваших серцях! Вітаю усе наше священство віддане душпастирському й академічному служінню! Вітаю священство нашої Семінарії та семінаристів,  наших  священиків емеритів, хворих отців та дияконів зі святом священства!   Молюсь за тих, хто віддалилися від нашої громади священства, щоб ми усі були одно так, як про це молився наш любий Спаситель. Хай пресвята Богородиця, наша люба Мати, допоможе нам гідно сповняти священицьке служіння!

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

12 квітня 2012 р.Б. Архикатедральний Собор Святого Юра

Джерело: www.ugcc.lviv.ua