Відбулися ювілейні святкування з нагоди 400-річчя заснування в Добромилі монашого життя та 130-річчя Добромильської реформи.

З цієї нагоди 18 листопада в монастирі Святого Онуфрія, що в Добромилі на Львівщині, Блаженніший Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ, відслужив Архиєрейську Святу Літургію.

«Віра твоя спасла тебе!»

 В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Преосвященні Владики, високопреподобні отці, преподобні браття, преподобні сестри, дорогі в Христі брати і сестри. Я хочу подякувати і вознести хвалу Господу Богу за те, що привів мене сьогодні до цього святого місця, до цієї Чернечої гори, до цього монастиря, який справді для нашого народу і нашої Церкви був знаком, знаменням особливої присутності нашого з вами Бога і Спасителя. Ми сьогодні святкуємо чотириста років чернечого життя на цьому місці, а відтак – сто тридцять років оновлення монашества у нашій Церкві, яке знане є як Добромильська реформа.

У Божому Слові, у Божественній Євангелії ми чуємо про те, як Ісус Христос знаходиться між людьми. Подібно як сьогодні я відчув себе між вами як в родині, коли став між вас. Ви мене довкола оточили, кожний хотів до мене торкнутися, мене побачити. Можливо, щось подібного діялося і тоді, коли Христос подорожував дорогами Палестини. Але ця присутність Божа між людьми мала в собі якесь дуже важливе і глибоке значення.

Одним з важливих питань, які ставили ізраїльтяни до Мойсея, до царів, до пророків, було питання: «Чи наш Бог є справді з нами? Чи Він справді є посеред нас? Чи Він справді є той, хто творить наш народ і веде нас дорогами нашої історії?» І Господь Бог для того, щоб показати, що Він дійсно є присутній серед своїх людей, що ця присутність є джерелом і запорукою Його сили, непереможності, Його життя, подавав різні знаки тої присутності. Одним з таких знаків була ця арка, Кивот Завіту, який був знаком того, що Господь Бог подорожує разом із своїми людьми. Але найвищим знаком присутності Бога у людині було Таїнство Воплочення Другої Особи Пресвятої Трійці — знак присутності Бога у людині через людину. Це був сам Господь наш Ісус Христос. Про Нього говорить пророк Ісая, кажучи, що Він є той Еммануїл, що означає «з нами Бог». І ось присутність Христа серед людей є вершиною того Божого об’явлення Божої близькості до свого народу і супроводжується особливими месіянськими знаками, знаками, які виявляють ту всемогутню присутність Бога серед своїх людей.

Лука нам оповідає, що серед того великого натовпу була одна жінка, яка дванадцять років була хвора на кровотечу. Святі Отці і учителі Церкви кажуть, що ця жінка є символом людського роду, вона є знаком людини, яка є зранена гріхом, тому що стародавні люди бачили, що коли людина втрачає кров, вона спочатку падає на силах, а відтак вмирає. Та кровотеча часом є безболісна, її не чути, але вона забирає в людини життя.

Подібно є і з грішною душею. Часом навіть є приємно жити в гріхові, не відчуваючи тієї шкоди, яку гріх людині приносить. Але день за днем сили її покидають і цей гріх неминуче веде до смерті. Але що цікаво: мабуть дуже багато людей у цьому натовпі торкалися Христа, штовхали Його, але тільки до одної жінки зійшла Його сила до тої міри, що Христос зупинився. Та жінка торкнула Його не так рукою, вона торкнула край Його одежі своєю вірою. Христос тому був присутній поміж людьми, що хотів, щоб Його сила виходила з Нього, щоби усіх довкола оздоровляла. Він прийшов для того, щоби бути баченим, почутим людиною. Але віра, як здатність людини прийняти силу Божу, є єдиним способом того, як насправді можна торкнутися того живого Бога, присутнього між нами. А відтак — сповнитися Його силою, яка є Третьою Божою Особою – Духом Святим, який справді може оздоровити нас від усього того, що забирає у нас життя, бо цей Дух є животворящий, життяподатель, а відтак повернути нас до повноцінного життя у Бозі.

Але Христос іде далі, тому що кличе Його до свого дому Яір, начальник синагоги, який в розпуці прийшов до Христа, тому що його донька вмирає. Христос спішить до цієї дитини. І каже Лука, що приходить до дому плачу, де вже оплакували померлу. Але Він бере її за руку і каже: «Дівчино, кажу тобі, встань!» Це слово «встань» не означало лише: «Зміни позицію свого тіла». Деякі перекладачі того слова говорять про те, що Христос каже їй: «Пробудись! Зміни позицію не тіла, але твоєї душі». І тому душа повертається назад до цієї дитини. Він торкається її за руку і передає їй життя, бо тільки там, де є Бог, там є Божа сила, тільки там, де є Бог, там є життя. Без Бога немає оздоровлення, немає життя, немає щастя, немає майбутнього.

Дорогі в Христі брати і сестри, чотириста років монашого життя тут, на тій Чернечій горі, — це є особливий знак, вияв, що Бог є тут присутній, бо саме Він обирає собі час і місце, де хоче, щоби люди до Нього прийшли і наповнилися Його силою. Скільки оздоровлень від гріха і смерті отримали цілі покоління тут, на цьому святому місці? Скільки відпущених і оздоровлених гріхів зо чотириста років? Скільки можливостей торкнутися нашого Спасителя, який є присутній між нашою Церквою? Тому що під час Божественної Літургії ми маємо можливість торкнутися не так уже краю одежі нашого Спасителя. А ми маємо можливість прийняти цілого Христа у Його Тілі і Крові у Тайні Пресвятої Євхаристії.

Ви добре знаєте, що цей рік Святіший Отець проголосив Роком віри у Католицькій Церкві. Отож, вся Вселенська Церква намагається збудити у своїх дітях ту здатність прийняти і відчути, що Бог є поруч нас. Святіший Отець словами Христа кличе кожного з нас: «Кажу тобі, пробудися, подивися на світ, на своє власне життя очима віри! Відкрий оцю таїнственну, але Божу присутність поруч тебе, бо без Бога ти не можеш нічого, а з Богом ти можеш усе!» І про це нам свідчить історія цієї обителі: скільки раз вона була зруйнована, знищена, але скільки раз вона відроджувалася і переображала цілу Церкву через віру тих людей, які в добровільній убогості, чистоті і послухові тут посвячувалися Йому. Сто тридцять років Добромильської реформи для нашої Церкви є особливою нагодою подумати, яким чином ми з вами маємо передавати віру наших предків наступним поколінням. Як зробити, щоби не одна дитина була доторкнута цією животворящою Божою рукою? Як зробити, щоби наші діти, внуки і правнуки залишилися християнами, віруючими людьми? Роль монашества у цьому є надзвичайно велика, бо ця Добромильська реформа якраз і полягала у тому, щоби знову ж таки повернути усю силу монашого подвигу у серце Христової Церкви, зокрема тут, в Галичині, для того, щоби оте вічне життя, яке випливає з життєдайної десниці Христової, у новий спосіб, в сучасних обставинах, новими сучасними засобами могло торкнути серце кожного українця. І тоді ця обитель засяяла на весь світ друкованим словом, освітою, наукою, святим життям, прикладом чого є слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький.

Сьогодні Христос кличе до кожного монаха, зокрема Василиянського чину: «Пробудися! Прийми запал у твоє серце Духа Святого, яким горів святий Василій Великий і ці перші монахи, які прийшли на цю гору і жили у печерах. Церква тебе чекає. Церква чекає на те слово, яке би оздоровляло рани і давало нове життя». Сьогодні я кличу до хлопців і дівчат: «Не бійтеся посвятитися Богові у монашому житті. Будьте тою рукою Спасителевою, якою Він зможе торкнути тих, кого десь немає сьогодні серед нас».

У цей святковий день я хочу сердечно привітати усе Василиянське монашество. Хочу щиро подякувати за чотириста років праці і жертви на цьому місці. Хочу подякувати тим отцям і братам, які першими прийшли до цієї зруйнованої обителі на початку 90-х років, щоби дати їй нове життя. І сьогодні ми можемо урочисто святкувати цю подію в цьому оновленому, але ще не освяченому храмі. Сьогодні ми будемо жертвувати цю Літургію за те, щоби та сила Христової віри, яка так рясно проявилася тут на цьому місці, з новою силою залунала і сповістила про те, що Господь є з нами, з нашим українським народом в тому новому часі, який ми переживаємо. Ми не знаємо, що буде з нами завтра, ми не знаємо якими через десять, двадцять чи сто років будуть кордони, які нас оточують, але ми напевно знаємо, що з нами є Бог. Як каже псалмопівець Давид: «Навіть коли б я мав пройти через долину темряви і смерті, я не боюся лиха, бо Ти зі мною єси». Амінь.

Джерело: http://headugcc.info

Аудіо http://ugcc.tv