Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на Страсну п’ятницю

Боротьба проти Сина Божого на певний час затихла. Христа Господа розіп’яли злобні люди посередині між двома розбійниками. Напис, який Пилат вказав помістити над головою Ісуса Христа, що це – Цар Юдейський, римський урядник не змінив на вимогу юдейських первосвящеників. Аж тут він показав свою «твердість», якої йому бракувало разом із справедливістю тоді, коли видав несправедливий засуд на Христа. У наших давніших молитвословах було зазначено, що Ісуса розп’яли у п’ятницю 13 квітня, якраз сьогодні історично співпала ця дата. Можливо й тому, деякі із людей забобонно вважають число 13 нещасливим, хоч воно немає жодного відношення до везіння у справах чи невдачі людини. Значення криється за життям, яке людина провадить: згідно волі Божої або наперекір Богові, собі та людям.

Ми дуже мало можемо уявити собі терпіння, страсті, а вкінці смерть Ісуса Христа на хресті. Хоч ми про це говоримо, часом роздумуємо, буває, що й сльозу пустимо, однак, ніхто не в силі збагнути чи відчути ті терпіння, які переніс Господь. Пророк наперед описав терпіння Христові: «Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування» (Іс 50,6). Всемогутній Бог не боронився проти зневаги та нелюдських знущань, які чинили йому люди, його створіння.  Коли б на людину звалилася хоч частина такого терпіння, така особа безперечно померла б.

Несталість у судженнях чи в поступках дуже властива людям. Подумаймо, що у неділю народ вітав Ісуса Христа, коли той в’їжджав на осляті в Єрусалим, навіть, стелили свої одежі під ноги осляті. Серед тих, хто вітали, мабуть, багато було оздоровлених Господом від різних недуг, із певних осіб він вигнав дияволів, були представники із родин видужалих людей, деякі були свідками різних чудес, хтось чув його глибокі духовні промови тощо. Ті, хто вітали Господа, були захоплені ним та вигукували: «Осанна!», - називаючи його ізраїльським царем. Рівно через п’ять днів, у п’ятницю, знову в Єрусалимі, можливо багато із згаданих людей чи їм подібних, підбурені криками первосвящеників та юдейської старшини, народ, побачивши невинного Христа шалено кричав: «Геть! Геть! Розіпни його!» (Ів 19,15). За кілька днів Христос не встиг нічого злого їм зробити і взагалі, чинити зла не було в його природі, однак, люди не думали правильно, а далися звести ненависниками Господнім. «Взивали беззаконні до Пилата надмірно: візьми, візьми, розіпни Христа… чи не він воскрешав мертвих, прокажених очищав, кровоточиву зцілив розслаблених випрямив» (Повечір’я великого Четверга, ірм. пісня 9), роздумуємо в молитвах. До Бога, свого Творця і Спасителя, його люд ненависно кричав, щоб ганебно вбити його. Не знайшлося жодної відважної людини, щоб протистояла гидкій несправедливості. Ніхто не замовив за нього жодного позитивного слова.?  Чому людей опанувала така звиродніла лють на того, про якого Пилат мовив, що не знаходить жодної провини в ньому? Син Божий сам не заступався за себе. Пророцтво так описує його терпіння: «Він був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому і його ранами ми вилікувані» (Іс 53,5). Чому й надалі божий люд продовжує духовно знущатися з невинного та люблячого Господа своїми немилосердними та грішними вчинками, викрикуючи: «Розіпни! Він не наш Бог, бо не дозволяє нам на сваволю! Не погоджується з нашими гріхами; пригадує нам про кару, коли ми не змінимо способу життя на краще. Так. Господь, бажає нам вічного щастя й неба після смерті, а ми уже хочемо такого неба на землі, яке нам до вподоби. Не бажаємо Божого Закону, щоб «тяжів» над нами». Ось, як народ ненависно ставиться до свого Творця. Мало людей люблять Бога. Устами так, а ділом зневажають його та ображають, як завгодно. Можливо, ми з вами - вчинимо постанову, що будемо докладати усіх зусиль, щоб не кривдити Господа, але показатися його люблячими дітьми. Перепрошуймо його частіше, спішачи до святої Сповіді, щоб каятися не тільки за особисті гріхи, але й просити у Господа прощення за тих, хто знущаючись над своєю душею та не просять у нього прощення. Так багато може вчинити одна людина: Мойсей вивів увесь ізраїльський народ з єгипетської неволі. Юдита, відсікши голову Олофернові, ворожому вождеві, змусила асирійців до втечі перед юдеями (пор. Юд 13-14). Ілля тішбій, своєю вірністю Богові, побив 450 пророків Ваала й 400 пророків Ашери, а з ними переміг царя Ахава та царицю Єзавель, тим самим врятував Ізраїль від поклоніння божкам, а привернув служіння правдивому Богові. Навернімося й ми щиро до нашого люблячого та милосердного Господа. Відвернімося від гріхів, а прославляймо Бога праведним життям. Змінімо наше духовне життя на краще!

Господи, ти помер з любові до нас на хресті, дай нам ласку бути вірними тобі й любити тебе, не ображаючи нічим аж до пролиття крові. Дай нам силу в добрих постановах. Прости нам та нашому народові усі прогрішення, якими зневажаємо тебе. Відомо, що смерть Ісуса Христа на хресті знаменувалася дивними знаками: все творіння тремтіло, основи землі захиталися, світло померкло; церковна завіса розірвалася, гори затряслися, скелі розпалися, а ми заклично із вірним розбійником, - Спасе, пам’ятай про нас в Царстві твоїм! (див. Утреня Великої п’ятниці, стих на Блаженних). 

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

13 квітня 2012 р.Б. Архикатедральний Собор Святого Юра
Джерело: www.ugcc.lviv.ua