«Динаміка розвитку покликань до богопосвяченого життя в УГКЦ за останні 20 років» — доповідь Генерального вікарія Василіянського Чину на науковій конференції монашества

Динаміка розвитку покликань до богопосвяченого життя в УГКЦ за останні 20 років

Слово динаміка (від грец. dynamis – сила) відображає хід розвитку, тобто зміну явища. Динаміка розвитку передбачає зростання, тобто абсолютний приріст у порівнянні з попереднім або базисним періодом. Отже, якою є динаміка щодо покликань до богопосвяченого життя в УГЦК в Україні? Чи спостерігаємо зростання і яке?
Тема покликань до чернечого життя багатогранна і вона також має свій цифровий формат, який піддається аналізу. Статистика ж дозволяє нам виявляти певні особливості розвитку покликань й тенденції її змін. Коли питанням ідентичності монашества в Україні, формації, служінню й післанництву на рівні Церкви приділялось більше часу, зокрема на конференціях і соборах монашества, то статистика аналізувалась тільки фрагментами. Частково на ІІІ сесії собору у 2008 р. про плоди собору через анкетування говорила м. Дія Стасюк, а с. Луїза Цюпа — про участь монашества у катехитичному служінні. Тільки останніми роками комісія у справах монашества збирає дані від чернечих інституцій. Це роблять і деякі єпархії, зокрема Львівська.

І. Релігійна ситуація в Україні і державна статистика про динаміку чернечого життя в рамках звітності про мережу церков і релігійних організацій в Україні та її аналіз

Вважається, що релігійна ситуація в країні визначається наявністю, станом та тенденціями розвитку мережі церковно-релігійних інституцій. На 1 січня 2012 р., як подає Міністерство культури України в інформаційному звіті про стан і тенденції розвитку релігійної ситуації та державно-конфесійних відносин за 2011 р.(1), в Україні зареєстровано 55 віросповідних напрямків (проти 52 у 2000 р.), у межах яких діють 36500 релігійних організацій, серед яких 35013 релігійних громад. Справами церков опікується 30880 священнослужителів. В Україні наявні 471 монастир, чернечий послух в яких несуть 6769 ченців і черниць. Наша УГКЦ є однією з 55 конфесій в Україні і нараховує 3699 громад, 117 монастирів з 1265 богопосвяченими особами. В це число включені дані Мукачівської єпархії. На 01.01.2011 р. вона нараховувала 402 громади, 19 монастирів з 92 б/о і 269 священнослужителів.

РЕЛІГІЙНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ (2)
(державна статистика)
Табл. №1

Центр Разумкова (3) у інформаційно-аналітичних матеріалах на тему державно-конфесійних відносин в Україні на основі аналізу робить наступні висновки, що в Україні:

• завершився екстенсивний розвиток релігійної мережі, оскільки уповільнились темпи її розширення. У 1990 р. вони складали 5-8%, 2000—2005 рр. – 4-5%, 2007—2009 рр. – в межах 2%;
• православні релігійні осередки мають перевагу у загальній релігійній мережі країни (51,8% проти 52,7% у 2000 р.);
• протестантські та харизматичні релігійні організації мають випереджаюче, порівняно з православ’ям, зростання кількості своїх громад;
• присутній регіональний характер поширеності релігійних організацій. Зокрема УГКЦ на 93,3% зосереджена в Західному регіоні;
• відбувається зміщення виразного центру релігійного життя зі заходу країни в центр. У 2000 р. на Заході, де проживало менше 20% населення, припадало 43% релігійних організацій, у 2010 р. уже 34,5%. Щодо УГКЦ, то хоча кількість її релігійних організацій з 2000 р. по 2010 р. й зросла до 3765, тобто на 11,1%, а священнослужителів на 18,8%, але її відсоток у загальному масиві організацій зменшився з 14,3% у 2000 р. до 10,7 % у 2010 р.

ДЕРЖАВНА СТАТИСТИКА
ПРО ДИНАМІКУ МОНАШОГО ЖИТТЯ В УКРАЇНІ (4)
(кількість монастирів і чисельність ченців і черниць)

Табл. №2

Монашество в Україні має свою більше як тисячолітню славну історію. Нова його сторінка почалася після святкування тисячоліття хрещення Руси-України з 1989 р. Радянський атеїстичний режим більше як півстоліття руйнував монастирі, переслідував чернецтво. Офіційно на 1985 р. в Україні діяло тільки 5 монастирів УПЦ МП з 586 особами, але і сотні підпільних домів-монастирів УГКЦ, число яких на поч. 1990 р. могло складати біля 850 осіб (бл. 680 ж. і 170 ч.)
Монашество в Україні властиве православній, греко- та римо-католицькій церкві, також діє один буддистський монастир з 5 ченцями. З 1995 р. на 2010 р. загальна кількість монастирів збільшилася у 2,9 рази, рівно ж чисельність ченців/черниць зросла у 2,1 рази. Але якщо порівняти темпи зростання з 2000 на 2010 р., то вони сповільнилися (75,6% щодо монастирів і 36,4% щодо зростання чисельності ченців і черниць). Припускається, що монастирське життя і досі перебуває на стадії становлення (6). Відповідно зменшилася частка монастирів УПЦ МП (з 85% у 2000 р. до 76% у 2010 р.) і УГКЦ (з 24,1% до 18,5%), натомість збільшилася частка ченців РКЦ майже вдвічі (з 5,3% до 10,3%). Державна статистика подає збільшення кількості монастирів в УГКЦ з 2000 р. на 2010 р. на 34,6%, а кількості осіб тільки на 5%.

КІЛЬКІСТЬ МОНАСТИРІВ В УКРАЇНІ
(державна статистика)

На 2010 рік, згідно цієї статистики, монастирі УГКЦ були зосереджені в 10 областях, зокрема у Львівській області 766 осіб у 37 монастирях, тобто 61% чисельності монашества, у Івано-Франківській області — 17% (20/210), Тернопільській – 11% (20/137), Закарпатській – 6,4% (15/80) і решта 55 осіб (4,6%) в 13 монастирях інших 6 областей (Вінницькій, Волинській, Донецькій, Херсонській, Хмельницькій і в Києві). Статистика на 2011 р. говорить про зростання монастирів УГКЦ до 115: про три нових у Львівській, 4 у Закарпатській областях, та ще по одному у Житомирській, Одеській і Харківській областях. Коли загально кількість монашества в Україні зросла з 1995 р. на 2010 р. з 3254 особи до 6742 осіб, а в УГКЦ тільки 2,4%. Аналітики, зокрема В. Климов, говорять про «наближення нашої Церкви до “точки доцільної насиченості” монастирями та чернецтвом у небезмежнім греко-католицькім ареолі» (7).
Тут виникає питання: наскільки точною є ця державна статистика, а відповідно, і її аналіз? Вона відображає тільки реєстровані монастирі в Києві, бо різниться від тієї, яку подають самі чернечі інституції. Останні крім, реєстрованих, а цей процес може тривати й кілька років, зараховують до числа своїх осідків також і місця, де несуть служіння: в єпископських резиденціях, семінаріях, домах сімейного типу та при інших установах. Щодо б/осіб, то вони можуть мати різну прописку. Комісія у справах монашества на основі анкетування за 2007 р. говорить про 196 монастирів (120 ж. і 76 ч.), в яких перебувало 1286 б/о з обітами (716 черниць і 570 ченців). У це число не входять особи, які перебувають за кордоном на навчанні й праці, а також ті, які перейшли до інших Провінцій на постійне служіння. Відсоток таких осіб може коливатися у міжнародних інституціях біля 10%.
Загально монастирі в Україні розглядаються Церквами як надійні їх форпости для впливу на релігійно-духовне життя вірних. Зауважено, що збільшення числа монастирів триває, інколи штучно, щоб «застовпити певну територію», але до справжнього чернечого життя ще далеко, як зазначає патріарх Філарет, дивлячись на стан монашества у Київському патріархаті (8).

ІІ. Монашество УГКЦ перед війною (1929—1939 рр.). Заснування нових інституцій (монастирів, Чинів, Згромаджень і товариств). Монашество УГКЦ у світі. Чернецтво в католицькій Церкві

Перш ніж перейдемо до детальнішого аналізу нашого монашества, зробимо екскурс в передвоєнну історію, у 20-30 роки ХХ ст., адже з кінця ХІХ і на поч. ХХ століття відбувається оживлення монашого життя в УГКЦ. А починається усе від реформи Василіянського Чину (з 1882 р.), єдиної чоловічої монашої родини, яка діяла в рамках УГКЦ впродовж трьох попередніх століть. Згодом постають нові чернечі інституції, як чоловічі, так і жіночі.

Згідно цих історичних даних на 1932 р. в Галичині і на Закарпатті було 155 (35 ч. і 120 ж.) монастирів, в яких проживало 1647 ченців і черниць (593 ч. і 1054 ж.), без новиків і новичок. На 1939 р., коли відсутні дані умовно візьмемо з 1932 р., число монастирів досягає 190 (42 ч. і 148 ж.) та 2035 (704 ч. і 1331 ж.) б/осіб у монастирях Західної території України. Отже, за неповних пів століття (1890—1939 спостерігаємо динамічний ріст монашества тільки на п’ятій частині України. Без сумніву, тоді була польська католицька держава, хоч національно чужа УГКЦ, інша суспільна мораль, родинне виховання, пошана авторитету і духовність, рівно ж монастирі гарантували утримання й належну освіту тощо. Але все ж таки первинною була здатність тих поколінь слухати голос Божий і відповідати на дію Святого Духа.

Динамічний розвиток монашества УГКЦ був зруйнований атеїстичної владою, починаючи від моменту її встановлення на Заході України з 1939 р. Перші мученики появилися уже в 1941 р., зокрема дрогобицькі василіяни Северіян і Йоаким. Офіційно на поч. 50 р. ХХ ст. владою було закрито усі греко-католицькі монастирі. Ченці й черниці пішли в підпілля, а біля третини ієромонахів і ревних сестер було засуджено до різних термінів ув’язнення в далекому Сибіру чи вивезені в республіки Середньої Азії із забороною повертатися до рідного краю.
За навчанням митрополита Андрея, монашество УГКЦ продовжувало жити в нових умовах, зберігаючи обіти з внутрішньою посвятою, геройським свідченням у терпіннях і гоніннях. Монастирями ставали місця нового життя, праці та родинні доми. Що українське монашество жило, засвідчує факт виникнення у часі підпілля нових Згромаджень: зокрема С. Непорочного Серця Марії Фатімської у 1945 р. та С. Пресвятої Євхаристії у 1957 р. На час виходу з підпілля у 1990 р. с. Фатімок з довічною професією було 24 і 28 с. Євхаристок. З 1960 по 1969, тобто за 10 р. 85 с. вступило до с. Василіянок і склало довічну професію (9).

МОНАШЕСТВО УГКЦ (10)
У 1929—1939 РР.
(% росту чисельності осіб)
Табл. №3

В кінці ХХ ст. і на поч. ХХІ спостерігаємо збільшення кількості чернечих інституцій (12) жіночих до 19 та чоловічих до 12. Це східні вітки західних чинів і згромаджень, монастирі Студійського уставу, товариства спільного життя. Усі міжнародні Чини й Згромадження, звичайно, є папського права; Святоуспенська Унівська Лавра Студійського Уставу і Згромадження Сестер Пресвятої Родини є патріаршого права, а всі інші – єпархіального права.
Потребу й появу нових спільнот зумовлюють виклики й можливості в Україні, кризи перехідного періоду для наявних спільнот щодо їх належного функціонування у нових реаліях, матеріальні клопоти відновлення зруйнованих споруд, релігійні й суспільні очікувані в надії подолання життєвих трудностей різного характеру.
Статистичні дані про УГКЦ (13) за 2004 рік говорять, що всього монашества УГКЦ в світі нараховується 2430 осіб (359 ієром., 610 студ./бр. і 1461 с.). На цей же рік 2004 р. у Католицькій Церкві було 959.898 б/осіб (137.409 ієром., 55.030 бр. і 767.459 с.). Якщо ж умовно взяти частку УГКЦ у цілій Церкві (5 млн. до 1,1 млрд. вірних), то нас мало б бути 4,3 тис. б/осіб.

СТАН ЧЕРНЕЦТВА У КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ (14)
У 1990—2000-2010 РР. (динаміка у %)
Табл. №4

Які ж тенденції у цілій Церкві щодо чернецтва? – Вони негативні з кінця 70 років, особливо для Європи й Північної Америки. Триває зменшення. Це звичайно менше 1% в рік, але в цифрах це чимало, десятки тисяч осіб. Проте багаті покликання в Азії та Африці.
Найновіші дані на 2011 рік, які у березні 2012 року оприлюднено у Ватикані, показують, що тільки в 2010 р. відбулися позитивні зміни стосовно ієромонахів і братів, кількість яких зросла на кількасот у порівнянні з підсумками за 2009 р. У той же час на 7.436 осіб зменшилася кількість черниць.

Хоча наша УГКЦ у світі є найбільшою зі Східних Католицьких Церков, то по параметрам б/о нас випереджає Сиро-Малабарська Церква (15) в Індії, яка нараховує трохи більше 4 млн. вірних, але має 5989 священиків, з яких 2498 ієромонахи, 4516 братів і студентів та 32114 сестер (всього 65 чернечих інституцій).

ІІІ. Динаміка монашества в Україні після виходу УГКЦ з підпілля (з 1990 р.) на основі внутрішньої статистики. Чисельність спільнот. Кандидати й новики. Померлі. Вибулі з тимчасовою і довічною професією

У цьому розділі маємо намір представити внутрішню статистику, яку подають самі Монастирі, Чини й Згромадження. Статистика, звичайно, не буде повною, бо деякі секретарі засекретили інформацію. І хоч часто трапляються помилки, різні методології збору інформацій, але цілісність все таки можна побачити.
Попередньо ми говорили про дані монашества в Україні, якими оперує державний орган у справах релігій, хоча цей орган постійно змінюється (16), уже шостий раз з 1991 р. Тепер відповідальним за статистику є департамент Міністерства культури, але реєстрацію релігійних організацій здійснює новоутворена Державна реєстраційна служба України. До речі, на сайті УГКЦ про монашество подана інформація з цієї ж таки державної статистики.

СТАН ЧЕРНЕЦТВА УГКЦ В УКРАЇНІ (17)
(з довічною і тимчасовою професією)
Табл. №5

У дану статистику (табл. №5) частково входить чернецтво із Мукачівської єпархії. Отже, інша частина, а саме: с. Служебниці, які належать до Сербської Провінції, отці Василіяни, які мають власну Провінцію, та монастир с. Василіянок, приналежний до Хорватії, не беруться до уваги у даній таблиці (№5).
Станом на вересень 2012 р. монашество УГКЦ в Україні нараховувало 1318 осіб (56,4% ж. і 43,6% ч.). З 2008 р. в загальному зберігається деяка сталість, але також присутні світові тенденції щодо монашества. У окремих спільнотах присутня різна динаміка, як щодо кількісних змін, так і якісних.

Роки 1990—2000 були багатші на покликання. Збільшилося число ієром. і братів. Також відбулися якісні зміни у середині спільнот. Це можемо побачити на прикладі Провінції отців Василіян, оскільки є повніші дані за всі роки (18). На 1990 р. у Провінції було 69 ченців з обітами (з них 46 свящ.), у 2000 р. уже 239 ченців (135 з тим. проф. і 104 з довічною, з яких 70 свящ.). Ріст складає 3,5 рази. На поч. 2010 р. було 244 ченці, з яких 206 з довічною професією, серед яких 142 свящ. Кількісний ріст з 2000 по 2010 р. склав всього 2,1%. За два наступні роки (2010—2011) він складе уже 3,7%, адже число професів зросло на 9 осіб, а число ієром. на 12 осіб або на 8%. За цих два десятиліття (1990—2009 включно) 6 ченців перейшло до інших Провінцій; 30 ченців померло і 219 ченців з 1990 р. до 2010 р. виступили, серед яких 26 з дов. професією, втч. 14 священиків. Серед тих, які залишили Чин, більше 30 осіб перейшло до інших монаших спільнот, деякі з них там і залишилися.

Як уже було сказано, державна статистика подає тільки зареєстровані монастирі, але в Україні можуть функціонувати також і не зареєстровані чи цей процес може тривати роками. Внутрішня статистика (табл. №6) говорить нам радше про місця життя і праці монаших спільнот. Вона також демонструє деяку динаміку, але і різниться від державної. Так на 2011 р. у державі було зареєстровано 115 монастирів УГКЦ, що складає 59% від фактично 196 наявних спільнот, хоча деякі з них можуть бути й за кордоном. Рівно ж змінюється середня кількість ченців/черниць у одному монастирі. З 11 осіб згідно державної статистики, вона зменшиться до 7 осіб (1309/196), але це тільки середні показники.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ МОНАСТИРІВ УГКЦ В УКРАЇНІ
(наявність спільнот)
Табл. №6

Далі перейдемо до наших надій. Мова піде про покликання у вужчому сенсі, про кандидатів і новиків. Вони є даром, за який треба молитися до Господа, але і воднораз, плодом нової генерації зі своїм релігійним і суспільним надбанням і не тільки, рівно ж і зі своїм новим світоглядом, трудностями і проблемами.
Починаючи з 2004 р. кількість кандидатів зменшилася у середньому з 3 осіб на спільноту до 2. Звичайно у багатьох спільнотах сестер новіціят триває два роки. Цим пояснюється більша кількість новиків за наявне число кандидатів.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ КАНДИДАТІВ/ НОВИКІВ
 (КАНДИДАТОК/НОВИЧОК)
У МОНАСТИРЯХ, ЧИНАХ І ЗГРОМАДЖЕННЯХ УГКЦ
Табл. №7

З 2004 р., не зважаючи на природну смертність, спостерігаємо динаміку росту в С. Василіянок, а також у нових спільнотах С. Воплоченого Слова і С. Редемптористок. Серед чоловічих спільнот динаміка присутня у отців Воплоченого Слова, Єзуїтів, Мілес Єзу і невелика  в отців Салезіян та Редемптористів.

Окреме добре слово треба сказати про наших померлих ченців і черниць, які давали найкраще свідчення любові Бога понад усе в часи переслідування Церкви і витривали в покликанні аж до смерті. З 1990 по 2010 р. включно, до вічності перейшло 97 с. Василіянок, 86 с. Служебниць, 48 с. Пр. Родини, 35 с. Студиток, 17 с. Мироносиць, 14 с. Йосафаток, 12 с. Фатімок. Всіх разом, в цих 7-ми більших спільнотах померло 309 с.

Показник вибуття з монастирів черниць з професією по моїх розрахунках складає близько третини тих, що склали професію (тимчасову чи довічну), у чоловічих спільнотах він трохи вищий і коливається від третини до половини. Це звичайно середній показник, який може різнитися у окремих спільнотах, так і в різних їх періодах.

Важливою складовою у житті усіх чернечих спільнот є формація своїх членів, яка з початкової переходить у постійну, а крім того передбачає здобуття відповідного фаху. Звичайно, ті що готуються до священства, проходять семінарійний вишкіл. Актуальним для багатьох ченців і черниць є здобуття вищої освіти в Україні. Вона необхідна, щоб могти напр. працювати у школі чи з дітьми, тим більше у лікарні. Питанням навчання у нашій УГКЦ приділяється серйозна увага й залучаються великі ресурси.
Комісія у справах кадрового забезпечення Києво-Галицького Верховного архієпископства УГКЦ (раніше Комісія богословської освіти та виховання…) (19) станом на 2008 р. подає дані, що за кордоном навчалося 716 студентів, з яких монашество складає 47 осіб або 6,5%. Без сумніву, це не повний перелік тих, хто навчався на ІІ і ІІІ циклі за кордоном, бо можливе навчання і поза увагою комісії.
Тоді блаж. Любомир висловився про дуже слабкий рівень нашого богослов’я, роблячи натяк на лякливість і лінивство тих, що здобули освіту (див. Собор, №1 (14) 2012, с.17). Рівно ж прозвучав закид і в нашу сторону: «Де є монаша богословська та освітня творчість? » (20). Як на мене, у монашество вкладається замало, хоча «Усі повинні сприяти чернечому стану і його підтримувати»,  про що завжди нагадує ККСЦ (кан. 411).

Висновки

В Україні з 1990 р. дійсно відкрилися нові можливості в релігійно-суспільному і церковному житті, і зокрема для відновлення і розвитку християнського монашества з властивими йому цілями і завданнями апостольської діяльності, просвітництвом і благодійництвом. Цей процес не без трудностей, які, однак, мають свої об’єктивні причини, як розірваність традицій й втрата цінного досвіду монашого життя; систематична праця радянської атеїстичної держави по витіснення релігійних цінностей із свідомості народу впродовж всього свого існування; складна демографічна ситуація; складності відродження матеріально-фінансового характеру через значне знищення та зруйнування культових споруд, монастирських будівель та відсутність матеріальної бази; малодосвідченість чернецтва у церковному й духовному житті (21).

На загал монашество УГКЦ довершує процес стабілізації. Від кількісних показників воно переходить до якісних і займає свою вагому нішу й церковно-релігійному житті Західної України. Про процес розвитку чернецтва і дію Святого Духа свідчить заснувавання нових чернечих інституцій та відкриття нових монастирів.

Пошук нових покликань спонукає монашество найперше до молитви й до ревнішої праці та креативності, адже молодь треба виховувати в глибокому релігійному дусі й давати власний приклад правдивого чеснотливого життя, духовного батьківства і материнства (пор. І Кор. 4,15).

У Центрі Разумкова стверджують, що «подальший розвиток церковно-релігійної мережі визначальним чином залежатиме від здатності Церкви відповідати вимогам пастирського служіння в умовах сучасного світу загалом та в обставинах суспільного життя в Україні зокрема» (22). Це твердження відноситься в першу чергу до чернецтва. «Жнивa великі, та робітників мало» (Мт 9,37). Простір для діяльності великий, особливо на Східній Україні і Півдні, але його скоріше за всіх заповнюють харизматичні секти.

Для отримання достовірних даних і подальшої аналітичної праці про динаміку монашества УГКЦ в Україні, Комісія у справах монашества збиратиме щорічні статистичні дані на кінець кожного року за зразками, як ще виконують інституції папського права для Секретаріату Ватикану. Для історичної справедливості бажано все таки зібрати усю інформації про монашество УГКЦ від 1990 р., але вона первинно має бути виконана на рівні секретаріату кожної чернечої інституції. Незнання власної історії, містить ризики майбуття, а всі ми хочемо щоб воно було за волею Божою і на Його ж славу.

--------------------------------------------------- 

(1) Міністерство культури України, Інформаційний звіт про стан і тенденції розвитку релігійної ситуації та державно-конфесійних відносин в Україні (за 2011 рік)

(2) Релігійні організації в Україні [електронний ресурс]// Режим доступу: http://old.risu.org.ua.

(3) Центр Разумкова, «Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин», Інформаційно-аналітичні матеріали до Круглого столу на тему: «Державно-конфесійні відносини в Україні, їх особливості і тенденції розвитку» 8.02.11 р., Київ, с. 3, 30 [електронний ресурс]Режим доступу: http://razumkov.org.ua.

(4) Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні [електронний ресурс]// Режим доступу http://www.irs.in.ua (01.10.2012).

(5) Державний комітет в число Монастирі/Ченці й черниці також включає монастирі Руської Православної Старообрядницької Церкви Білокриницької згоди (2/6); Російської Православноої Церкви Закордоном (2/15) і Буддистів (1/5). Разом за 2012.01 р. включено 5 монастирів і 26 ченців/черниць.

(6) Центр Разумкова, с. 7.

(7) Климов В., Українське релігієзнавство, 2008, №46, с. 287.

(8) Денисенко Філарет, Доповідь патріарха Київського і всієї Руси-України на Помісному Соборі з нагоди 2000-ліття Різдва Христового 9-10 січня 2001 року // Ювілейний Помісний Собор УПЦ КП 9-10 січня 2001 р. Документи і матеріали. – К., 2001. – с. 39.

(9) Сало с. Серафима, Провінція Пресвятої Тройці Сестер Чину Святого Василія Великого: нариси з історії, т. 1, Місіонер -2012, с. 399-403.

(10) Blazejovskyj Dmytro, Byzantine Kyivan rite Metropolitanates, Eparchies and Exarchates nomenclature and statistics, t.I, видання укр. кат. унів. ім. св. Климента папи, Рим 1980, с. 125-149.

(11) Катальог Згромадження Сестер Служебниць Пресвятої Непорочної Діви Марії на 1938 рік, друкарня ОО. Василіян у Жовкві.

(12) На 2012 рік у лоні УГКЦ в Україні є такі жіночі спільноти: 3 монастирі: Святопокровський жіночий монастир Студійського Уставу (Львів), монастир св. Йосифа Обручника Студійського Уставу (В. Гаї), монастир Введення у храм Пресвятої Богородиці (В. Бірки); Чин Сестер Святого Василія Великого; 14 Згромаджень: Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, Сестер Пресвятої Родини, Сестер Милосердя св. Вінкентія, Сестер св. Йосифа ОПДМ, Сестер св. свщмч. Йосафата, Сестер Катехиток св. Анни, Дочок Марії – Помічниці Християн (Салезіянок), Сестер Мілес Єзу, Сестер Місіонерок Найсвятішого Ізбавителя (Редемптористок), Місіонерок Ісуса і Марії, Сестер Мироносиць, Сестер Пресвятої Євхаристії, Сестер Непорочного Серця Марії Фатімської, Сестер Воплоченого Слова; Товариство: чернеча спільнота Дочок Матері Божої Неустанної Помочі. Чоловічі спільноти УГКЦ: 3 монастирі: Святоуспенська Унівська Лавра Студійського Уставу, монастир св. Теодора Студита (Колодіївка), Свято-Покровський монастир (Закриничне); 2 Чини: Василіянський Чин Святого Йосафата, Чин Братів Менших (Францискани); 4 Згромадження: Чин Найсвятішого Ізбавителя (Редемптористи), Отців Салезіян св. Дон Боска, Отців Мілес Єзу, Отців Оріоністів, Отців Воплоченого Слова; 2 Товариства: Товариство Ісусове (Єзуїти), Товариство св. ап. Андрія.

(13) Annuario Pontificio, The Eastern Catholic Churches 2004, The Ukrainian Greek Catholic Church.

(14) Raffaele Sacco, Linee di tendenza delle Vocazioni ai Ministeri Ordinati alla Vita Consacrata a livello mondiale, in MondoVoc (anno 6 — №2/3 1999, 14-25.

(15) Annuario Pontificio, The Eastern Catholic Churches 2011, The Ukrainian Greek Catholic Church.

(16) З 1991 р. до сьогодні він зазнав зміну свого статусу шість раз: Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України; Міністерство України у справах національностей, міграцій і культів; Державний комітет України у справах релігій; Державний департамент у справах релігій Міністерства юстиції України; Державний комітет України у справах національностей та релігій; з грудня 2010 р. функції органу у справах релігій передано до Міністерства культури України (окрім функції реєстрації релігійних організацій, які віднесено до компетенції новоутвореної Державної реєстраційної служби України).

(17) Інформація в даній таблиці №5, як і наступних (5А,6,7,8) подана на основі звітів (архів Комісії у справах монашества УГКЦ), анкет, отриманих від Монастирів, Чинів і Згромаджень та наявних каталогів, зокрема Каталог Сестер Чину Святого Василія Великого 1994—2011 рр. (ч. 3-8); Каталог Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії 1995—2012 рр. (ч. 7-13); Монастирі Української Греко-Католицької Церкви, Львів, видавництво «Свічадо» 2006.

(18) Зведена інформація на основі статистичних даних, Каталогів Чину – Catalogus Ordinis Basiliani Sancti Iosaphat 1992—2012 рр. (№17-26); Каталогів Провінції Найсвятішого Спасителя 1997—2012 рр., Статистики Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні 1990—2009 рр., Звітів до Секретаріату Ватикану: Institutorum virorum iuris pontificii, annus Census (№2820, Tabula secunda: Status domuum et sodalium et candidatorum ad sacerdotium in singulis nationibus die (31.12.1989- 31.12.2011).

(19) Собор №1 (14), січень (грудень) 2012 р., с. 21.

(20) Отець Борис Гудзяк, Собор №1 (14), січень (грудень) 2012 р., с. 17.

(21) Див. Климов В., Українське релігієзнавство, 2008, №46, с. 300-301.

(22) Центр Разумкова, с. 30.

_____________

19.10.2012 р. Б.
 Рим-Львів

ієром. Йоанікій Чверенчук, ЧСВВ
Генеральний вікарій
Василіянського Чину

Джерело: http://osbm.info